День князя Володимира — православний свято 28 липня

день князя володимира - православний свято 28 липня

Пам’ять рівноапостольного князя Володимира православна церква відзначає 28 липня (15 липня за старим стилем).

Великий князь Київський Володимир продовжив справу своїх попередників по об’єднанню різних слов’янських племен в єдину Руську державу. Проте в історію Росії і Православної Церкви він увійшов у першу чергу як хреститель. Саме в його правління відбулося масове звернення жителів Київської Русі в християнство.

Життя хрестителя Русі Київського князя Володимира можна розділити на дві частини. Першу її половину князь був язичником і залишив про ті часи не найкращу пам’ять у своїх підданих, але пізніше, прийнявши християнство, він повністю змінився. І зміна ця була воістину чудове.

Майбутній правитель Київської Русі народився близько 962 року в селищі Будутина Весь під Києвом. Він був сином князя Святослава Ігоровича і Малуші, ключниці княгині Ольги. Після народження Володимира відібрали у матері, вихований він був при дворі Ольги. З-за того, що його князівське походження було неповноцінним, в дитинстві і юності Володимира часто звали «робичичем», тобто сином рабині, що явно зачіпало його самолюбство.

В 969 році, перед військовим походом на Дунай, князь Святослав розділив свої володіння між синами. Старшому з них, Ярополка, дістався Київ, другому сину Олегу – земля древлян, а Володимир відправився в Новгородську землю. Ця область дісталася княжичеві неспроста. За порадою Добрині, дядька Володимира по материнській лінії, які прибули в Київ новгородці самі попросили молодого князя собі в правителі.

Після того як у 972 році Святослав загинув, Ярополк і Олег розв’язали междоуслобную війну. Її результатом стала загибель Олега. Володимир на час біг «за море» – як припускають історики, у Скандинавію або Прибалтику, однак незабаром повернувся з найманцями і почав війну проти Ярополка. В результаті змови з одним із слуг свого брата Володимир убив Ярополка і завоював право княжити в Києві.

Як відзначають літописці, в той час язичник Володимир відрізнявся жорстокістю, злопамятством і порочністю. Тільки офіційно у нього в цей час було п’ять дружин. Крім цього, згідно з літописами, у Володимира були сотні наложниць, у тому числі з Чехії та Болгарії. Князь був переконаним язичником. Незабаром після сходження на Київський престол він влаштував на пагорбі біля свого палацу пантеон ідолів, тобто поставив статуї язичницьких богів – Перуна, Хорса, Дажбога, Стрибога, Симаргла і Мокоші. У 983 році в правління Володимира, що в Києві були вбиті варяги-християни – Феодор і його син Іван, які стали першими мучениками за віру на Російській землі. У той же час Володимир проявив себе як мудрий правитель-державник. Зокрема, він здійснив кілька успішних військових походів на захід і схід, підкорив племена радимичів і в’ятичів, приєднав до Русі «Червенські міста», тобто Волинь.

У спробах зміцнити єдину владу на всій території давньоруської держави князь намагався ввести єдиний культ бога Перуна. Але язичницька реформа Володимира була невдалою, так як у кожного з племен були свої боги, в тому числі і головне божество. Мабуть, ця невдача, а також приклад жили поруч з ним християн, все частіше змушувала київського князя задуматися про необхідність змін і в житті, і в житті всієї країни. І зрештою він зважився на серйозний крок.

Ще в дитинстві Володимир познайомився з християнством, так як його баба, княгиня Ольга, хрестилась сама і поширила нову віру при своєму дворі. Але свій власний усвідомлений вибір на користь Христової віри князь зробив у 988 році, коли прийняв хрещення. Про те, що вибір Володимира був не просто формальністю (як це було з багатьма його сучасниками), а серйозно торкнулася його внутрішню, духовну життя свідчать справи, які князь зробив, ставши християнином. Літописці відзначають, що після хрещення Володимир разюче швидко змінився. Складно сказати, що за відчував він і які думки спонукали його до хрещення – заглянути в душу людини завжди непросто. Але з боку трапилося виглядало як диво. Князь розпустив свій чисельний гарем, став жити у повноцінному християнському шлюбі зі своєю дружиною, царівною Анною. Він звів церкву Пресвятої Богородиці (також відому Десятинної) на місці вбивства християн-варягів Феодора та Іоанна. Можна сказати, що князь зробив публічний акт покаяння за своє минуле – дуже серйозний вчинок, на який наважувалися деякі правителі.

Взагалі ставлення до смерті у Володимира змінилося докорінно. Раніше, князь міг вбити свого ворога не замислюючись – а тепер, ставши християнином, боявся стратити навіть злочинців. Володимир став активно творити справи милосердя. Так, він наказав кожному жебракові і хворому приходити на княжий двір за їжею, питвом або грошима. Дізнавшись, що багато хто не можуть самі дійти до палацу, князь наказав спорядити спеціальні вози з їжею і питвом, які їздили по місту, насичуючи нужденних.

Після свого хрещення князь Володимир вирішив навернути в нову віру і весь свій народ. Це позначилося на багатьох сторонах життя його підданих. В першу чергу, християнство змінювало моральні, моральні орієнтири слов’ян. Замість грубості та жорстокості язичництва воно вчило людей любові, милосердя, жертовності. Також нова віра дозволяла Русі змінитися в плані культури і освіти адже з християнством прийшла до слов’ян писемність, література, мистецтво та багато іншого. У 989 році Володимир почав масове хрещення русів. За його наказом було зруйновано язичницьке капище на пагорбі перед палацом. Ідоли були порубані, спалені, а головний з них – ідол бога Перуна – скинутий у Дніпро.

Хрещення мешканців Києва відбулося у водах річки Почайни – притоки Дніпра. Здійснили таїнство священики, яких Володимир привіз з собою з міста Корсуня, а також ті, хто прибув на Русь у свиті його нової дружини – візантійської царівни Анни. Однак християнізація Русі не сталася в один момент, на це знадобилося кілька століть. Спочатку нова віра поширилася в Подніпров’ї і ряді князівських міст. Та й там християнство активніше брали представники знаті, а от серед простого народу воно стверджувалося повільніше.

У деяких частинах князівства, як, наприклад, в Новгородській землі відбувалися навіть конфлікти між представниками влади – християнами і духовними вождями язичників. У Північно-Східній Русі християнство, ймовірно, з’явилося лише в 11 столітті. При Володимирі ж на Русі була створена Київська митрополія, яка стала частиною Константинопольського патріархату. Першим митрополитом Київським був Михайло (988–991), імовірно, родом із Сирії.

У державному плані князь Володимир після хрещення продовжив політику централізації влади навколо Києва. В кінці 10 – початку 11 століття. він вів тривалу боротьбу з головними ворогами Русі: печенігами – степовими кочівниками. Для відображення їх навал він побудував по південних кордонів Русі «засічну лінію» – міста-фортеці, які всі разом утворили свого роду прикордонні застави, сполучені між собою потужним земляним валом. Також він здійснив ряд походів на захід і уклав мирні договори з сусідніми державами – Польщею, Чехією, Угорщиною. Для зміцнення влади всередині держави князь поставив в найголовніших містах своїх синів: у Новгороді – Вишеслава, в Полоцьку – Ізяслава, в Ростові – Ярослава, і так далі.Князь також прагнув виховувати підданих, стежив за розвитком освіти. За його повелінням з кращих сімей бралися діти і направлялися на навчання грамоті. Таким чином, за пару десятків років на Русі виросло абсолютно нове покоління освічених людей.

Просвітитель і хрестителя Руської землі помер 15 липня 1015 року в сільці Берестовому недалеко від Києва. На жаль, незабаром після його смерті на Русі почалися міжусобні війни між його синами. Народне шанування князя Володимира як святого почалося вже з 11 століття. Люди прозвали його Володимир Святий, Володимир Хреститель, а ласкаво – Володимир Красне Сонечко. Однак офіційно його канонізували пізніше; перші достовірні відомості про це належать тільки до 14 століття. За труди, спрямовані на просвітництво язичницьких слов’янських племен світлом Христової віри, князь був прославлений у чині Святого Рівноапостольного.

Ікона Святого Рівноапостольного князя Володимира

день князя володимира - православний свято 28 липня

Молитва Князю Володимиру

«Про великий угодниче Божий, рівноапостольний княже Володимирі! Зглянься на немочі наші і умоли Премилосердаго Царя Нєбєснаго, хай не прогнівається на ни зело і так не погубить пас зі беззаконьями нашими, але так помилує і спасе нас по милості Своїй, так всадить в серця наша покаяння і рятівний страх Божий, нехай просвітить Своєю благодаттю розум наш, во еже оставити нам стежки злочестивість і на шлях спасіння звернеться, неухильно ж заповіді Божого творити і устави Святої Церкви соблюдати. Молі, благосерде, Чоловіколюбця Бога, та явить нам велику милість Свою: так позбавить нас від смертоносних хвороб і від усякого зла, нехай збереже і врятує рабів Божих (імена) від усіх підступів і наклепів вражиих і так всі ми сподобимся з тобою вічного блаженства, хваляще і превозносяще Бога на віки віків».

Розташовано в Свята

Залишити коментар

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Ми вдячні за Вашу цікавість !