Вівторок другого тижня після Великодня називається Радоницей. В 2016 році дата Радониці — 10 травня. Це слово сходить до слів «рід» і «радість». Саме в цей день ми ділимося пасхальною радістю з нашими покійними родичами.
У день Радониці здійснюється спеціальна літургія, з сугубою поминанням померлих. І хоча поминають тих, хто пішов від нас, але народ у церкві варто радісний. По-перше, Великдень триває, а по-друге, в цей день у віруючої людини є причина відчути себе особливо щасливим — адже він може впливати на долю не тільки живих, але і вже закінчив земний шлях близьких людей. Ми можемо про них помолитися, подати записочку з іменами покійних, щоб батюшка згадав їх у вівтарі під час проскомідії, вийняв за них частинку, опустив у Чашу з Кров’ю Господньою. І від цієї частинки, і від молитви нашим близьким велика відрада.
Ну а після Божественної літургії та панахиди у храмах віруючі, за стародавнім звичаєм, йдуть на цвинтар «похристосуватися» з померлими, поділитися з ними великою радістю Христового Воскресіння, яку сповістив Сам Господь, зійшовши в пекло засвідчити перемогу над смертю.
Поминати близьких на Радоницу — міцна, нічим не зламана традиція, збережена навіть у часи загального безбожництва. Тільки наросло багато на неї забобонного і злісного, портящего таке світле свято. Як же краще зробити все, як треба, щоб не згрішити?
Неблагоговейно поводяться ті, хто з’являється на кладовищі п’яним або споживає спиртне на могилах, нецензурно висловлюється, видає бесчинные крики і сміх, куражиться і задирає інших відвідувачів. Не мудро чинять ті, хто розкладає їжу на могилках — це пережиток язичництва. Крім того, що хорошого в тому, що птахи й бродячі собаки будуть скакати по могилах і оскверняти їх? Краще подайте милостиню жебракові і знедоленого.
У радянський час влада, бажаючи відвернути народ від відвідування Церкви, насаджували практику «поїздок на могили» в день Пасхи. Так люди замість святкового богослужіння опинялися на місцях скорботи, а замість молитви здійснювали надмірні поминки з алкогольними випивкою, незмінно перерастающим в п’янки, сварки і сльози. А пасхальну радість намагалися замінити мирським горем і змушували порушувати церковне благочиння — адже в день Пасхи і всі дні аж до Радониці не правляться панахиди і не читаються заупокійні ектеньи. Якщо людина помирає на Великдень, то його ховають по особливому великоднього чину. Великдень час, особливої і виняткової радості, свято перемоги над смертю і над всякою скорботою і печаллю.
Залишити коментар