30 вересня 2016 року православна церква згадуватиме мучениць, які постраждали за християнську віру — Віру, Надію, Любов і матір їхню Софію. В народі це свято називають дівочий свято, бабські іменини, бабина вити. Звідки пішли такі незвичайні назви і які народні традиції цього дня існують ви дізнаєтеся з нашого матеріалу.
Історія, яка лягла в основу свята сталася багато століть назад — у другому столітті після Різдва Христового, коли в Римі правив імператор Адріан. У столиці Римської Імперії жила благочестива вдова Софія (ім’я Софія означає премудрість). У неї були три дочки, що носили імена головних християнських чеснот: Віра, Надія і Любов. Будучи глибоко віруючою християнкою, Софія виховала дочок у любові до Бога, навчаючи не прив’язуватися до земних благ.
Треба сказати, що християнська віра на віталася в Римі і чутки про сім’ю християн дійшли до імператора. Спочатку він вмовляннями, а потім погрозами намагався змусити відректися Софію з дочками від віри в Ісуса Христа. Але християнська віра у дівчаток та їх матері була непохитна.
Імператор, який не звик, щоб простолюдини не слухалися його наказів, велів надати дітей жорстоким тортурам. Проте сила віри в Господа була така, що ні вогонь ні кипляча смола не змогли завдати шкоди святому сімейству. І тоді Адріан у гніві засудив дівчаток на смертну кару.
Мати їх Софія, була змушена спостерігати за стражданнями дочок. Вона поховала за християнським звичаєм чесні останки Віри, Надії і Любові. На третій день після поховання Господь послав Софії тиху кончину і прийняв її багатостраждальну душу в небесні обителі.
Віра, Надія, Любов та матір їх Софія зараховані християнською Церквою до лику святих. Мати і її дочки зробили подвиг в ім’я віри, який показав, що для людей з істиною вірою в Ісуса Христа, недолік тілесних сил аніскільки не служить перешкодою до прояву сил духу і мужності.
Традиції та звичаї свята Віра Надія Любов
В народних традиціях день 30 вересня ще називають «вселенськими бабиними іменинами» чи «бабським святом». Тільки за традицією він починався з плачу — повір’я говорять, що ранок цього дня всі жінки повинні починати з голосного плачу, який служить своєрідним оберегом. Дійсно, за звичаєм належало плакати навіть тим, кому на долю гріх було скаржитися. Плакали якщо не про свою долю, про долю рідних і близьких, адже «жіноча доля не буває одна».
Традиція такого плачу з’явилася не випадково, тому що 30 вересня згадували не лише Віру, Надію і Любов, але і матір їхню Софію, що страждала на і плакавшую про своїх дочок. Взагалі сльози в народній традиції – це не тільки вираз природного горя чи смутку, але і форма ритуального поведінки. Так, наприклад, наречена завжди «плакала» перед весіллям, прощаючись з рідним домом.
У народі вважається, що якщо 30 вересня оплакати всіх своїх близьких і свою власну частку, то протягом року нічого поганого не трапиться. Тобто, з одного боку, плач нагадував про страждання Софії, яка втратила трьох дочок, але з іншого – в цьому обряді був і свій тонкий розрахунок.У Росії християнські звичаї часто переплітаються з язичницькими, тому навіть з акта поминання святих мучениць народився самобутній ритуал.
За збереглася з дохристиянських часів традицій, 30 вересня в селах влаштовувалися «сільські святці». Молодь збиралася на «вечірки», плекаючи надію «себе показати та вивідати, хто впаде на розум, на душу». А ті дівчата, у серцях яких уже горів вогонь кохання, голосили, щоб відповідним почуттям судженого «не було кінця століття», щоб любов «у вогні не горіла, в воді не тонув, щоб її зима студена не знобила». І берегли в собі віру, що все так і збудеться.
Заміжні жінки в цей день, щоб забезпечити спокійну атмосферу в домі, купували в церкві три свічки, з яких дві ставили там же, у храмі, перед ликом Христа, а одну притримували для дому. Опівночі її треба було встановити в середині хлібного короваю, спеціально для цього виставленого на стіл, запалити і вимовити цілих 40 разів поспіль заповітні слова про те, щоб всяке зло зникало, а спокій в родині прибував. Вранці ж нагодувати тим хлібом домочадців (тільки їх і нікого зі сторонніх, навіть гостей) і ні в якому разі не викидати ні крихти.
Іменини Віри, Надії, Любові і Софії
Також 30 вересня святкують свої іменини всі жінки з іменами Віра, Надія, Любов і Софія. В цей день було прийнято пригощати іменинниць пирогами. Іменинниці святкували день Ангела цілих три дні, прославляючи материнську мудрість і жіночі чесноти. Вважалося, що дівчинка, яка народилася в цей день, володіє неабиякою мудрістю, здатна створити в будинку затишок і принести благополуччя.
Іменинницям само в цей день було прийнято дарувати ладанки й ікони з зображенням Віри, Надії, Любові чи Софії, солодощі. Вони, в свою чергу, отдаривались пирогами. Святкових застіль, звичайно, не влаштовували, але і не відмовляли в пригощанні тим, хто вітав жінок з іменами Віра, Надія, Любов і Софія.
Змови на Віру Надію Любов
Змова на заміжжя свято Віри, Надії, Любові
30 вересня, в день пам’яті святих мучениць, підіть у церкву і купіть там дванадцять свічок. Чотири свічки поставте біля ікони Віри, Надії, Любові і матері їх Софії. Три свічки — у розп’яття ісуса Христа, три запаліть свічки біля ікони Богородиці, а дві принесіть додому. Після заходу запаліть свічки і читайте над ними дванадцять разів поспіль така змова:
«Змилуйся, Господи,
Змилуйся, Божа Мати,
Накажіть рабу Божу (ім’я) взяти заміж.
Як ці дві свічки горять,
Так щоб і серце чоловіче
По рабі Божої (ім’я) зайнялося,
Одружуватися йому на ній захотілося.
Йшов би він до її ганку,
Звів би він її до вінця Божого.
Ключ, замок, мову.
Амінь. Амінь. Амінь».
Змова від розладу в сім’ї
У день пам’яті святих мучениць Віри, Надії, Любові та матері їх Софії можна захистити свою сім’ю від псування на сварки і скандали. Цей оберігальний змова читають один раз вранці і один раз ввечері, стоячи біля сімейної ікони «Віра, Надія, Любов». Слова змови такі:
«У морі-в океані
Є бела рибиця-плотиця.
Як тій рибі нудно без води на сухому березі,
Так нехай буде нудно моєму ворогові.
Щоб моя сім’я була міцною-міцна,
Цілим-ціла.
Хто ту білорибицю з’їсть,
Той години не проспить, дня не проживе.
Ім’ям Бога Христа,
Ніхто моєї родини не розіб’є.
Як прилягає луска риби
Від голови до хвоста,
Так і моя родина будь міцна і ціла.
В ім’я Отця і Сина і Святого Духа.
Амінь».
Оберіг для солдата
30 вересня можна захистити від загибелі солдата на війні сильним змовою. Щоб на армійській службі не сталося нічого поганого з воїном, він повинен у день Віри, Надії і Любові прочитати над водою охоронний змова:
«Боже, підтримай,
Господи, благослови!
Лежить камінь бел на горі,
Що кінь у камінь не йде.
Ось і так би і в мене,
Раба Божого (ім’я),
І товаришів моїх, і в коня мого
Не йшла стріла і куля.
Як молот відскакує від кувалди,
Так би і куля від мене відлітала.
Як крутяться жорна,
Так і не приходила б до мене стріла,
Крутилася б вона.
Сонце і місяць світлі бувають,
Так би і я, раб Божий (ім’я).
Укріплений за горою замок замкнений,
Той замок і ключі в синьому морі.
Богородиця ключі ці спостерігає,
Мене від марної смерті оберігає.
В ім’я Отця і Сина і Святого Духа.
Нині і повсякчас і на віки віків.
Амінь».
Потім половину заговоренной води він повинен випити, а іншою половиною омитиобличчя і руки.
Прикмети на Віру Надію Любов
- 30 вересня вважається небезпечним і нещасливим днем.
- В цей день жінка повинна виплакатися з ранку про себе, про свою жіночу долю, про рідних і близьких, про своєму будинку для полегшення душі.
- Вінчання, заручини і весілля 30 вересня не проводять — погана прикмета.
- Жінкам не варто сьогодні займатися домашніми справами.
- Народні прикмети говорять, що цей день завжди холодно і дощитиме.
- Після Віри, Надії, Любові починаються перші заморозки.
- Якщо журавлі полетять у цей день, то на Покров буде мороз, а ні, то зима буде пізніше.Зазвичай слідом журавлям кричали : «колесом дорога», для того, щоб навесні вони знову повернулися в рідні місця.
- Якщо в цей день пішов дощ, буде рання весна.
- На Віру, Надію, Любов сватаються, а на Покрову весілля грають.
Залишити коментар