Жіноче обрізання — обряд або катування?

Генеральна асамблея ООН прийняла історичну резолюцію, що визнає практику нанесення каліцтв жіночих геніталій порушенням прав дівчат і жінок. Члени ООН вважають, що жіноче обрізання відображає глибоко вкорінене нерівність і являє собою крайню форму жіночої дискримінації. А як виглядає ця процедура з медичної точки зору?
Напевно, у багатьох людей при слові «обрізання» виникають асоціації з відповідним релігійним обрядом у іудеїв і мусульман. Насправді, різниця між чоловічим і жіночим обрізанням — більше, ніж істотна.
У чоловіків обрізається крайня плоть статевого члена — що, незважаючи на болючість операції, в разі виконання її традиційно, священнослужителями, без анестезії, не призводить до якихось негативних наслідків. Крім того — після чоловічого обрізання простежується і ряд позитивних моментів.
Так, видалення крайньої плоті — хороша профілактика запальних захворювань головки, особливо в країнах з жарким кліматом. А також — раку статевого члена (мастило, що продукуються залозами головки володіє канцерогенним ефектом) і «фімозу» (звуження крайньої плоті, що утрудняє нормальний статевий акт)
А от з жіночим обрізанням справу йде з точністю до навпаки. Власне, в деякому сенсі корисним воно може бути лише в самому «легкому» варіанті — видалення шкірних складок навколо клітора. Це призводить до її «розкриття», збільшення чутливості та сприянню отримання більш приємних відчуттів в ході інтимної близькості.
Однак саме ця форма обрізання в мусульманських країнах популярністю не користується. Оскільки головною метою операції є, як раз, максимальне позбавлення майбутньої нареченої радощів сексуального життя. Тому зазвичай дівчаткам (до 15 років включно) видаляють клітор, а нерідко ще й малі та великі статеві губи, заодно майже повністю зашивая вхід у піхву. Для того, щоб до заміжжя дівчина не просто не відчувала задоволення від сексу — але ще й отримувала від нього виключно неприємні відчуття. Що, мовляв, веде до підвищення моральності — і профілактики дошлюбних зв’язків. А також — позашлюбних зв’язків, вже після заміжжя. Ну, а те, що такі операції, та ще в антисанітарних умовах, загрожують розвитком кровотеч, кіст, наривів, запалень, ускладнень при пологах і навіть безпліддя — в розрахунок не береться.
Те, що така ж ситуація збережеться і в законному шлюбі — жителів багатьох ісламських держав не бентежить, у всякому разі, їх чоловічу половину. Задоволення має отримувати лише чоловік — а відчуття дружини в розрахунок не беруться. Та й половина жіноча притерпілася до наявного стану речей. Тим більше, що тих дівчат, кому не зробили обрізання, вважають у таких суспільствах «порченными развратницами» — навіть за умови збереження цноти, і їм набагато важче вийти заміж.
Тому такі тортури і продовжуються в низці країн Африки, Азії і навіть Латинської Америки. Власне, найменування тортурами буде для цієї практики необґрунтованим «компліментом». Адже навіть не кожен кат застосовує у своїй роботі такі звірячі процедури — так і справжня катування ведеться лише до визнання жертви. Між тим, як 3 мільйонів дівчаток щорічно, без будь-якої провини з їх боку, продовжують калічити їх статеві органи — і зупинити варварські операції визнанням у чому-небудь не представляється можливим.
найсумніше, практика жіночого обрізання, всупереч поширеним міфам, не має ні найменшого обґрунтування в Корані. Якщо необрізаний чоловік вважається не виконали заповіт з Аллахом — то щодо жінок у священній книзі мусульман нічого не говориться.
насправді те, що помилково вважається «ісламським законом» — це гібрид давніх язичницьких практик «ініціації» дівчаток, випробувань перед настанням повноліття — і пізнішої богословської «відсебеньок» особливо затятих борців за моральність». Доказом цього є, наприклад, відсутність такого варварства серед мусульман Росії — що не викликає в їх адресу рівним рахунком ніяких звинувачень у «відступництві від віри» з боку одновірців з інших країн.
Логіка ж прихильників жорстокого обряду приблизно наступна: жінка повинна одягати паранджу, щоб не отримувати задоволення від споглядання себе сторонніми чоловіками — значить, така заборона має поширюватися і на можливість отримання сексуального задоволення. Втім, жінки в ісламі можуть і повинні насолоджуватися красою естетичні почуття свого чоловіка. Але чомусь в плані потішання почуттів сексуальних взаємною насолодою з боку дружини такі горе-новатори від ісламу не потурбувалися.
Зрозуміло, що медицина не може допомогти власними силами жінкам, яким роблять обрізання. Так, його можна виробляти в стерильних умовах, з анестезією — але це все одно буде искалечивание нещасних. А лікарі в такій ситуації будуть найбільше нагадувати катів — або ж «експериментаторів» в білих халатах з нацистських концтаборів, а також «загону 731» японського військового злочинця, генерала Сіро Ісії, що прославилися нелюдськими дослідами на людях.
Єдиний вихід — рух за повну заборону антигуманної практики жіночого обрізання. На жаль, якщо на Заході певні зрушення в такому напрямку є (і то, не дуже великі — так у США метод був заборонений всього 3 роки тому) — то ситуація в країнах куди більш складна. Необхідна кропітка робота з місцевими політиками, лідерами релігійних громад — нарешті, з самими віруючими. Але, право, здоров’я і щастя десятків і сотень мільйонів жінок того варто.
Юрій Носівський