Свято Введення в храм Пресвятої Богородиці є для Церкви одним з головних подій Священної історії. У цьому дії, за зовнішнім старозавітним обрядом Свого посвячення Богу, Матір Божа почала той шлях, який завершився великою перемогою і здійсненням надій всього людства — приходом в занепалий світ Спасителя, Господа Ісуса Христа.
Починаючи розповідь про свято Введення в храм Пресвятої Богородиці, варто відзначити, що відомостей про нього немає в канонічних Євангеліях. Вперше ця подія згадується в апокрифічних текстах, зокрема, в грецькому Протоевангелии Якова (II століття) і латинською Євангеліє псевдо-Матвія (IX століття). Ці джерела, в свою чергу, відображають усне передання Церкви, яка є невід’ємною частиною Божественного Одкровення.
Головним сюжетом свята є історія приведення в Єрусалимський храм Пресвятої Богородиці її батьками, праведними Іоакимом та Анною. Довго не маючи дітей, праведні дружини дали обітницю — коли в них народиться дитя, присвятити йогоГосподу Богу. Господь почув молитвиІоакима і Анни. Коли подружжя прожило разом вже близько п’ятдесяти років, Він дарував їм дитину —народилася донька, яку вони назвали Марією (в перекладі з єврейської — «пані», «надія»).
В подальшому Марії належало стати Панею і Надією всіх вірили в Месію. По батькові Божа Мати походила з коліна Юдиного, з роду царя Давида, а по матері — з роду первосвященика Аарона. Таким чином, збулися старозавітні пророцтва, що стосуються майбутнього народження Месії, — адже Він повинен був статися з царського і священичого пологів одночасно.
Після народження дочки праведні Іоаким і Анна принесли подячні жертви і дали ще один обітницю — їх дочка не буде ходити по землі, поки вони не введуть Її в храм Божий. Тут ми зустрічаємося з Переданням Церкви про введення в храм Пресвятої Богородиці.
Ця урочиста подія відбулася, коли Марії виповнилося три роки. Батьки привели дочка до храму, де Її урочисто зустрічали непорочні діви з запаленими світильниками. Сходи, що ведуть в храм, складалася з п’ятнадцяти ступенів. Марія без сторонньої допомоги піднялася по всіх щаблях, а назустріч Їй вийшов первосвященик. Тут Передання Церкви повідомляє нам про те, що цим первосвящеником був праведний Захарія — батько святого Іоанна Предтечі, Хрестителя Господнього.
Марія була введена в Святая святих — центральне місце Єрусалимського храму. Це було зроблено за особливим Божим повелінням: адже за законом туди міг заходити тільки один первосвященик, та й то один раз в рік. Марія ж була допущена в Святая святих як Матір Спасителя, Який повинен був народитися від Неї. Богослужбові тексти порівнюють Її з живим кивотом (шафа, ящик) Божим. Після цього Марія залишається жити і служити в храмі — тут Вона вчилася з іншими дівами, вивчала Святе Письмо, пряла й шила священицькі облачення.
За переказами, Діва Марія прожила в храмі до 12 років. Через деякий час після закінчення виховання в храмі Марії необхідно було вступити в шлюб. Проте Вона сказала священикам, що буде зберігати дівицтво перед Богом. Саме в цей момент і було прийнято рішення про те, щоб у Марії був покровитель, так як батьки Її до того часу вже померли. У результаті в результаті особливого жеребу) Марію заручили старого теслі Йосипа, який також походив з роду царя Давида. Власне, на цьому і закінчується розповідь про головного сенсі свята.
Як же подію Введення в храм Пресвятої Богородиці увійшло в склад великих дванадесятих свят християнської Церкви? Дослідники вважають, що поява свята безпосередньо пов’язане з часом правління візантійського імператора Юстиніана Першого. В 543 році за його наказом на залишки зруйнованого Єрусалимського храму була збудована велика церква на честь Пресвятої Богородиці. Цим будівництвом було відзначено подію Введення в храм Божої Матері.
Починаючи з восьмогоІ століття свято Введення коротко згадується в деяких месяцесловах, також про нього пише дві гомилии (бесіди) патріарх Константинопольський Герман I. Таким чином, до восьмого століття почалася складатися традиція святкування події Введення у храм Пресвятої Богородиці. Починаючи ж з дев’ятого століття свято набуває широку популярність по всьому християнському Близького Сходу. Остаточно до числа великих двонадесятих свят Введення увійшло вже після чотирнадцятого століття.
Ікона Введення в храм Пресвятої Богородиці
Іконографія свята Введення в храм Пресвятої Богородиці належить до композиційного типу — тобто на іконі зображується цілий ряд людей, будівель і так далі.
На передньому плані представлена процесія людей, що йдуть до храму, який зображується у вигляді ківорію (навісу) на тонких колонах, що знаходиться всередині огорожі. Головними дійовими особами є Богородиця і Її батьки, праведні Іоаким і Анна. Саме батьки приводять Марію до храму як дар, обіцяний ними Богу.
Другий частиною композиції є фігура первосвященика (за Переказами Церкви — праведний Захарія), який зустрічає біля воріт храму Пресвяту Богородицю. Первосвященик та вся процесія зображуються похилими перед Дівою Марією.
На задньому плані ікони видна ще одна фігура Пресвятої Богородиці, до Якої злітає ангел Божий. Незважаючи на те, що Божа Матір зображується маленькою, саме вона є центральною фігурою композиції в цілому. І первосвященик, і батьки, і сонм вірних, і ангели — всі схиляються перед Тією, Кому судилося стати Матір’ю Спасителя людства.
Молитва Богородиці перед іконою введення в храм
«О, Пресвята Діво, Царице Небесам і землі, перш століття обрана Невісто Божого, остання ж часи прийшла в храм законний на заручини Небесному Нареченому! Ти залишила єси люди Твоя і дім батька Твого, во еже принести Себе в жертву чисту і непорочну Богові, і перша дала єси обітницю всегдашняго дівоцтва. Дай же і нам соблюдати собі в цнотливості і чистоти і у страху Божому по вся дні живота нашого, так будемо храми Духа Святого, найпаче помози всьому наслідуючи Твоє обителех живуть і обручившим собі на служіння Богові в чистоті дівоцтва провождати житіє своє і від юності нести ярмо Христове благий і легкий, свято храняще обітниці своя. Ти провела єси, Всечистая, вся дні юності Твоєї у храмі Господньому далеко від спокус світу цього, в присном пильнуванні молитовному і у всякому утриманні душевному ж і телеснем, помози нам отражати вся спокуси вражеския від плоті, світу і диявола знаходять на ни від юності нашея, і побеждати отої молитвою і постом. Ти у храмі Господньому зі Ангели пребывающи, украсилася єси усіма добродетельми, найпаче ж-смирення, чистотою і любов’ю і гідно воспиталася єси, та готова будеши вместити тілом Невмістиме Слово Боже. Уподоб ж і нам, одержимим гордостию, невоздержанием і леностию, облещися у всяке духовне досконалість, так уготовает кийждо від нас з помощию Твоєю шлюбне вбрання душі своєї і ялин доброделания, та не нази і неготови з’явимося на стрітення Безсмертному Женихові нашому і Сина Твого, Христа Спасителя і Бога нашого, але так зачне ни з мудрими дівами у обителі райския, идеже з усіма святими уподоб нас вийму славити і прославляти всесвяте ім’я Отця і Сина і Святого Духа, і Твоє милостиве заступництво завжди, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.»
Молитвав свято Введення в храм Пресвятої Богородиці
«До кого возопию, Владичице, до кого вдамся в горі моєму, аще не до Тебе, Царице Небесна? Хто плач мій почує і воздыхание зачне, аще не Ти, Пренепорочная, Надія християн і Притулок нам, грішним? Хто паче Тобі в несчастиях захистить? Вислухай благання моє і нахили своє ухо до мене, Владичице і Мати Бога мого! Не презри ищущаго Твоєї допомоги і не отрини мене грішного, Царице Небесна! Навчи мене исполняти волю Сина Твого і даруй бажання завжди следовати Його святим заповідям. За мій крик болезнех, працях і несчастиях не відступи від мене, але пребуди Матерію і Покровительницею мене малодушнаго. Царице моя Преблагая, Заступниці Старанна! Твоїм клопотанням гріхи моя покрий, від видимих і невидимих ворогів захисти, серця ворогують проти мене пом’якши і Христовою любов’ю зігрій їх. Мені ж немічному даруй Твою всесильну допомогу побідиту моя греховныя звички, щоб, очищений покаянням і последующею добродетельною життям, у спілкуванні зі Святою Церквою провів остальныя дні земнаго мандри. Предстани мені, Надеждо всіх християн, в годину смерті моєї і підкріпи мою віру в смертний тяжку годину. Вознеси за мене, многопрегрешающаго в життя цього, Твоя всесильныя молитви за отшествии моєму, нехай виправдає мене Господь і зробить причасником Його безконечных радощів. Амінь.»
Залишити коментар