Зміна стилю літочислення привів до появи унікального свята Старого нового року. 13 січня — але старим стилем 1 січня. Це період якраз святочної тижня і колядування. А з якою метою взагалі наші предки святкували і чому так завзято відстоювали звичні дні та обряди святкування?
Обряди і обрядова поезія слов’ян виникли в період первіснообщинного ладу і пов’язані з анімістичним світоглядом і працею давніх слов’ян. Обряди представляли собою сукупність магічних дій, спрямованих на навколишній світ, сили природи з метою забезпечення багатого врожаю, вдалого полювання і здоров’я людей. Обрядові дії і танці супроводжувалися співом, грою на музичних інструментах і ряженьем. У процесі історичного розвитку стародавні обряди випробували сильний вплив християнства, який намагався викорінити язичництво, а тому у багатьох творах обрядової поезії можна спостерігати сліди дуалізму — поєднання язичницьких і християнських вірувань. Поступово обрядова поезія втрачала магічний характер і набувала розважально-побутові риси, а обряди перетворювалися в ігри.
В зимових обрядах слов’ян саме значне місце займало колядування, яке в давнину було пов’язано з культом народжується Сонця (зимовий сонцеворот). Колядники ходили по хатах, прославляли божество Коляду і бажали господарям багатого урожаю, приплоду худоби, щастя в сімейному житті і здоров’я. На закінчення вони вимагали нагороду за свою працю. Церква, не зумівши знищити це свято, що з’єднала його зі святом Різдва Христового. В обряд колядування у всіх слов’янських народів є багато спільних рис, але є і специфічні особливості.
Так, у колядках південних слов’ян збереглося багато давніх язичницьких елементів (образи Сонця, Коляди, самодив і інших фантастичних істот), але поряд з ними є і образи християнських святих.
У східних слов’ян існувало кілька різних видів колядок: у росіян колядки (відомі по всій Росії), овсени (Поволжя і середньої смузі), виноградья (на Півночі і в Сибіру). В українців і білорусів крім колядок є ще щедрівки, які виконувалися під новий рік, починаючись словами "Щедрий вечір".
У всіх слов’ян був поширений звичай ворожіння під Новий рік і перед різдвом. Якщо колядували переважно хлопці і одружені чоловіки, то зазвичай ворожили дівчата. Предметом ворожіння служили майбутній урожай (гарний-поганий), багатство-бідність, щастя-нещастя, де вичество-заміжжя, життя-смерть.
Зимовий цикл обрядів завершувався масницею.
Новий рік був не магічним святом, а просто зміною року, новим етапом, новим врожайним роком. Найголовніше для наших предків були стародавні обряди колядування та ворожіння. Зараз рідко хто виходить горланити на вулиці і бажати всім доброго приплоду худоби, а от дівчата полюбляли ворожити 1000 років тому, так і досі люблять.
Залишити коментар