День пам’яті і скорботи

День пам'яті і скорботи 22 червня – дата (коли, якого числа свято)

В Росії 22 червня відзначається День пам’яті і скорботи – один із найсумніших днів в історії цих країн. Саме 22 червня 1941 року почалася Друга світова війна – що за цим послідувало, ми знаємо досить добре. 30 мільйонів російських громадян загинуло, десятки, сотні тисяч утримувалися в концтаборах і страждали від голоду у тилу, роки повоєнної розрухи забрали свою частку людських життів. Це був урок, який дозволив світовій спільноті зрозуміти, що війна не може бути благом – незалежно від того, хто і чому її починає. Адже, по суті, Гітлер не хотів поганого – просто його погляди вимагали смерті багатьох людей…

У Російській Федерації День пам’яті і скорботи відзначають з 1996 року – 8 червня 1996 року вийшов указ першого президента РФ Бориса Єльцина, який встановлює 22 червня як День пам’яті і скорботи. Цей день в Росії – не просто дата в календарі: по всій країні приспускаются державні прапори, а телебаченню і радіо, а також установ культури рекомендовано не проводити ніяких розважальних програм і заходів.

В цей же день в Україні і Білорусії теж згадують сумні події, хоча в кожній з цих країн офіційна назва дати інше: «День всенародної пам’яті жертв Великої Вітчизняної війни» (у Білорусії) і «День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни» (в Україні)

22 червня, скорботи і пам’яті день,
Рік 41-й, чорної птахом,
На землю лягла, війни тінь!
Про полеглих сьогодні, сумуємо ми,
Їх пам’ятаємо і в серці зберігаємо,
Вони завжди з нами, вони вічно живі,
Уклін до землі низький, їм!

* * * * *

Ми пам’ятаємо вас, що давно пішли,
Ми пам’ятаємо вас, вам сумуємо,
Ми пам’ятаємо вас, вже померлих,
І пам’яттю ми дорожимо.

Ми всі вас дуже сильно любимо,
Та сумуємо в пам’яті вашої день,
Про вас ми не забудемо згадати,
На то і діти ваші ми.

І дивно дуже, якщо чесно,
Писати про скорботи поздравок,
Але, думаю, так буде чесно,
Не бачимо ми часів джерело.

* * * * *

Є особливий день для Росії,
Коли сумує весь наш народ,
День пам’яті ми почитаємо
І пам’ятаємо сорок перший рік.

Коли фашист пішов в атаку,
І кров полилася по країні,
пам’ять вічна солдату,
За мир спокійний на Землі!

І, пам’ятаючи, ті страшні роки,
Будь-радянська людина,
Відкладе всі свої турботи,
Щоб війні відповісти – «Ні!».

* * * * *

Сьогодні сльози на очах ми не приховуємо,
А згадуємо тих, кого вже з нами немає.
День пам’яті і скорботи ми зустрічаємо
І гірких, і сумних цих років.

Як серцю пояснити цю втрату?
Які можна підібрати слова?
Що призвело до такого результату?
Зрозуміти колись зможемо ми ледь.

Вони ж свого життя не шкодували.
По краплі кров свою всю віддали за нас.
І тільки одного завжди хотіли:
Щоб мирний час настав для всіх зараз.

* * * * *

За тих, кому перед нами не стояти,
За тих, хто доріг був, але нас покинув,
За тих, чию пам’ять не дано забрати,
За тих, хто вічно упокоїться в могилах.

Давайте згадаймо в цей день рідних,
І всіх близьких, які пішли прямо до Бога.
Неважливо молодих, або вже сивих,
Пом’янемо усіх, хто на землі пройшов свою дорогу.

* * * * *

Останні хвилини тиші
Отсчитаны. І настала Вічність
Запам’ятаємо цей перший день Війни
День, що вбив в душі безтурботність…
Рідній землі був нанесений удар
А адже в ту мить вона ще дрімала…
Військовий задушливий чад
Вогонь і смерть війна тут сіяти стала
Коли «Вставай!» заспівала вся країна
… і всі вставали
Рвала на частини Батьківщину війна
Помремо чи…

* * * * *

Чорніє небо, до обрію сходить скорботна зірка,
Раз на рік день пам’яті приходить, що не забути нам ніколи.
Ми згадуємо всіх загиблих, що сплять спокійно вічним сном,
Хоч ми живемо під мирним небом, їх життям все сплачено.

несемо Квіти до обелісків, наповнивши чарки до країв,
І вітерець нам наспівує, неголосно, імена бійців.
Прохолодою шелестить береза, що над могилою біля річки,
Спогади минулі в цей час, так страшні і гіркі.

Їх подвиги не дарма звершувалося, за наші життя віддані,
Не може наш світ без печалі ні дня, ні години без війни.
Так будемо жити разом, у світі, і нашу дружбу зміцнювати,
Лише добротою, посмішкою, сміхом підступних ворогів перемагати!

* * * * *

Ніколи не говори ніколи -
Адже буває і так іноді,
Як ніби хто натиснув на паузу.
у минулого залишилося щастя,
А на зміну стало негоду.
І як же тоді пережити,
Як душу собі не труїти?
Не думай, не плач – відпусти.
І свічку в знак скорботи запали.

* * * * *

Відлуння минулого біди
Тієї, що висіла над нами,
Страшної розрухи сліди
Не забувайте з роками.

Скільки б років не пройшло,
повинні Пам’ятати покоління,
Як оскаженіла зло
Ставила світ на коліна.

у цій страшній війні
сьорбнули Горя з лихвою.
Скільки б не минуло років,
Вічна пам’ять героям.

* * * * *

Як грім з небес, нагрянула війна -
В країну прийшла непрохана біда.
Веселий сміх розтанув без сліду,
Життя стала відразу немила.

Ми пам’ятаємо і сумуємо про долі тих,
Хто життя втратив у боротьбі за волю,
Всіх тих, хто грудьми став за нас,
Їх смерть – велике наше горе.

Але славний подвиг нами не забутий,
Вогонь Незгасимий в їх честь завжди горить.
Пом’янемо їх, і скажімо: «Будемо жити,
Такий іншій війні – не бути!».

Розташовано в Свята

Залишити коментар

Ваш email не будет опубликован. Обязательные поля отмечены *

Ми вдячні за Вашу цікавість !