Стародавній Єгипет
У Стародавньому Єгипті Новий рік святкували під час розливу Нілу, коли сходила священна зірка Сіріус (точну дату вказати складно – розкид десь з липня по вересень), і починався перший сезон давньоєгипетського року – «ахет». Розлив Нілу називався приходом Хапі – бога Верхнього і Нижнього Нілу, що дарує достаток. Це було священне час для Єгипту, адже посуха поставила б під загрозу саме існування землеробської держави. Тому зі сходом Сіріуса починався новий період життя стародавніх єгиптян, які до того часу закінчували сівбу.
Підготовка до зустрічі Нового року починалася задовго до розливу. У господарствах храмів відгодовували жертовних биків і птахів, запасали масла і смоли. Навіть бідняки намагалися зшити плаття і фартухи до всенародних свят. Люди закуповували тканини, сандалі і пахощі намастити. Жерці розраховували день прибуття води, і напередодні призначеної дати народ товкся на набережній, з нетерпінням чекаючи розливу.
Народ бурхливо вітав прибувають вали, які йшли з півдня, борознили річку, розпливалися, йшли на північ, а за ними йшли нові й нові маси води. Попереду людського натовпу стояли жерці храмів. На порогах бідних хатин і на мармурових сходах палаців – усюди люди радісно зустрічали життєдайні води.
У день розливу Нілу приносили жертви Хапі, до річки кидали сувої папірусу з написаними на них переліком дарів. Статуї бога Амона (з яким іноді ототожнювали Хапі), його дружини і сина ставили в човен. Човен плавав по Нілу місяць, що супроводжувалося співом, танцями і веселощами. Потім статуї вносили назад до храму.
Ще при святкуванні Нового року в єгиптян існував звичай наповнювати спеціальні судини «святою водою» з розливається Нілу, вода якого в цей час вважалася чудодійною. Крім того, звільнені від роботи, єгиптяни відвідували в цей час друзів і родичів, і разом з ними поминали предків і славили богів.
Часто давньоєгипетський Новий рік пов’язують ще з одним культом – богині любові і музики Хатхор, дочки сонячного бога Ра. За дві ночі до Нового року верховний жрець з помічниками проводив ритуальне очищення статуї богині в храмі Хатхор в Дендере. А в ніч напередодні Нового року – «ніч Ра», коли відбувалася битва бога сонця з богами темряви – проводилося урочиста хода, в якому нарівні зі жерцями брали участь фараон і його дружина. Статую Хатхор несли на священному човні і встановлювали в альтанці з 12 колонами, які символізували місяці року, на даху храму. З появою першого променя сонця в новому році фіранки відкривалися, і на богиню виливався сонячне світло – містичне благословення богом Ра дочки Хатхор, храму і всього світу.
Вавилон
4000 років тому в Стародавньому Вавилоні відзначали Новий рік. Тут він наступав з першим молодиком (як тільки з’явиться перший тоненький місяць) після весняного рівнодення, яке вважалося першим днем весни. Справді, прихід весни – дуже логічне час починати новий рік. Це ж пора відродження, висадки насіння і цвітіння.
Під час свята правителя роздягали і відсилали з міста, і протягом 11 днів кожен робив все, що йому заманеться. Причому кожен день відзначався як-то по-своєму. Потім цар повертався на чолі великої процесії, одягнений у прекрасні одягу. Всі поверталися до роботи і вели себе пристойно. Таким чином, люди щороку починали нове життя. Як бачимо, новорічна традиція приймати рішення щось змінити у своєму житті в наступаючому році іде коренями в Давній Вавилон. До речі, в ту пору самим популярним рішенням було повернути позичене сільськогосподарське обладнання…
Древній Рим
Тривалий час Новий рік наступав для римлян 1 березня. У 46 році до нашої ери імператор Юлій Цезар ввів новий календар – той, який використовується донині, і Новий рік перемістився на 1 січня, а щоб календар збігався з рухом сонця, Цезар «продовжив» попередній рік з 365 до 445 днів.
Січень – символічний місяць для початку нового року, адже він отримав своє ім’я на честь римського дволикого бога Януса. Бог дивиться назад – на минулий рік і вперед – на майбутній.
Римські свята на честь настання Нового року називалися Календи. Люди прикрашали свої будинки, дарували один одному подарунки. Раби пили разом з господарями, і протягом декількох днів народ творив все, що йому заманеться.
Стародавні слов’яни
У слов’ян язичницький Новий рік зв’язувався з божеством Колядою та святкувався в День зимового сонцестояння. Головною символікою був вогонь багаття, що зображає і закликає світло сонця, що після найдовшої ночі в році повинно було підніматися все вище і вище. Ритуальний новорічний пиріг – коровай – за формою теж нагадував сонце. Крім того, він зв’язувався з родючістю, що відображено в його назві, яке етимологічно пов’язане зі словом «корова». У давнину коровай готували жерці за допомогою різних ритуалів і спеціальних архаїчних знарядь, як, наприклад, обрядові жорна для приготування борошна.
Убираючись в переддень свята, дівчата ретельно вимітали сміття з-під столу – адже якщо їм потрапляло хлібне зерно, то воно обіцяло заміжжя в майбутньому році.
Багато новорічні обряди виконувалися дітьми, які зображали молодою рік. Діти ходили по дворах і співали так звані «колядки» — магічні заклинання для благополуччя будинках, за це їм щедро роздавали подарунки. «Колядування» часто супроводжувалося «ряженьем» в козу, корову й інших тварин, які втілювали родючість.
Спрадавна на Русі вірили, що події новорічної ночі будуть проектуватися на майбутні 12 місяців. Так що не рекомендувалося, наприклад, виконувати важку і брудну роботу, інакше весь рік пройде у тяжку працю без відпочинку. А щоб весь рік радіти обновкам, в Новий рік одягали все гарне, нове і навіть намагалися кілька разів переодягнутися. Гарний звичай для модниць і кокеток!
Стародавні перси
Древнеперсидскьке свято Навруз відзначався на весняне рівнодення з 21 на 22 березня і означав початок весни і посівного періоду. Слово «навруз» перекладається з перської як «новий день». Це перший день місяця «фарвадин» за іранським календарем.
За кілька тижнів до цієї дати насіння пшениці або ячменю клали в страву, щоб вони проросли. До Нового року насіння давали паростки, що символізувало прихід весни і початок нового року життя.
У переддень свята всі мирилися, наповнювали всі глечики зерном, ключовою водою або молоком – в надії на щедрий врожай, благодатні дощі і багаті надої. Ранок Навруза потрібно було завершити приготування їжі, прибирання, прикраса будинку гранатовими і яблуневими гілками і викинути сміття. Після цього накривали «достархан» — скатертина з безліччю національних страв, солодощів та напоїв. І влаштовували святковий бенкет.
Залишити коментар