Складно уявити, що коли-то свята Нового Року не існувало. Але все має свій початок. Справа була давно — 25 століть тому.
цей Звичай вперше народився в Месопотамії (Дворіччя). Тут, а також в нижній долині Нілу в кінці IV тисячоліття до нашої ери вперше народилася цивілізація. Тут виникли знамениті її центри Шумер, Вавилон, Ассирія, що прославилися культурною спадщиною і найбільшими винаходами людства, які досі не перестають нас дивувати і захоплювати.
Саме тут, на думку вчених, вперше (в третьому тисячолітті) стали святкувати Новий рік.
Всі землеробські роботи починалися наприкінці березня, після того, як прибувала вода в Тигрі і Євфраті. Протягом 12 днів ходами, карнавалами, маскарадами і було ознаменовано цю подію – настання часу перемог світлого бога Мардука над силами руйнування й смерті. Заборонялося працювати в цей час, карати, вершити суди. Клинопис на одній із глиняних табличок розповіла, що це були дні неприборканої волі, коли весь світовий порядок ставився догори ногами. Раб перетворювався на пана.
Саме слово КАРНАВАЛ, до речі, в перекладі з вавилонського означає корабель-море і це, напевно, не випадково, бо багато ритуалів новорічного свята було пов’язано з уявним плаванням бога Мардука по Євфрату. В один із днів містерії зображували битву Мардука проти чудовиська богині хаосу Тіамат (нагадувала дракона, змії, ящера).
Вченими доведено, що іудеї, що перебували у вавілонському полоні (під час правління Навуходоносора) запозичили цей сюжет і внесли його в Біблію.
У цьому міфі витоки християнського передання про Георгія, побеждающем дракона (що-небудь вам нагадує ця символіка? Ну, звичайно, Георгія Побідоносця на гербі Москви).
Від юдеїв традиція новорічного святкування, запозичена ними, як ви знаєте, у вавілонян, перейшла до греків, а через них до народів Західної Європи.
Залишити коментар