1 січня день Іллі Муромця

1 січня день Іллі Муромця

1 січня Православна церква відзначає день пам’яті святого преподобного Ілії Печерського. Однак багатьом росіянам цей святий відомий лише як билинний богатир Ілля Муромець. Кілька поколінь дітей і дорослих зачитуються билинами про перемоги Іллі над страшними чудовиськами, його захоплюючих подорожах і ратні подвиги. Навіть ставши православним святим, Ілля не «обзавівся» церковним життям. А все тому, що його життя нагадує чарівну легенду, де чудеса переплітаються з реальними подіями.

Чудесне зцілення

Практично всі билини про Іллю Муромця починаються однаково. Близько тисячі років тому на Муромській землі, в селі Карачарове, селянській родині з’явився на світ довгоочікуваний син Ілля. Але незабаром виявилося, що передчасна радість батьків – хлопчик не міг пересуватися самостійно.

Тридцять років і три роки сиднем сидів Ілля на печі, поки не прийшли в село мудрі старці – каліки перехожі – так напоїли майбутнього воїна водицею
ключовою. Випивши води, встав Іллюша на ноги, та разом зі здоров’ям отримав він і силушку богатирську.

І тут у читача виникає перше питання: а хто такі каліки перехожі? У стародавні часи каликами називали мандрівників, які ходили по селах і селах, співали пісні та билини казали, а крім того, допомагали людям мудрими порадами. Своє прізвисько старці отримали за те, що носили особливу шкіряне взуття – калиги, які допомагали мандрівникам долати значну відстань.

Перекази свідчать, що каліки – це хранителі древніх магічних знань язичницьких волхвів. І розкривали старці свої секрети перед «людиною особливою», що був відзначений вищою богом.
Пізніше, під час розквіту християнства, старців, исцеливших Іллю, стали називати православними святими, які підняли богатирі на ноги за допомогою молитви і змови.

Спадкоємець Святогора

Чудесне зцілення принесло Іллі Муромцю колосальну фізичну силу. Однак і тут виникає питання: як простий селянський син раптом став знатним витязем? Адже в ті далекі роки військовому мистецтву навчалися переважно діти з багатих і знатних родин, так проходили вони цю науку з раннього дитинства. А мужик-лапотник не встиг з печі встати, як відразу в богатирі вибився! Виявляється, і тут Іллі Муромцю допомогло диво.

Ставши на ноги, став Ілля допомагати батькові крестьянствовать. Він вирушив у ліс, щоб знайти підходяще місце під ріллю. Частіше Іллюша натрапив на печеру заповітну, де чекав його богатирський кінь Бурушка та зберігався чарівний меч в багатих піхвах. Як тільки селянський син узяв меч у руки і вийняв клинок з піхов, тут же чудесним чином опанував мистецтвом військовим.

Згідно з переказами, меч раніше належав богатирю Святогор і володів чарівною силою. Постарівши, Святогор став побоюватися, як би його чудовий клинок в злі руки не потрапив. Ось і заховав мудрий богатир свою зброю, наклавши при цьому закляття: мовляв, дістанеться цей меч тільки людині гідного і справедливого, який і буде Святогору спадкоємцем на ратному терені.

Все життя Ілля дбайливо зберігав чудовий меч-кладенець. Ті ж билини повідомляють про те, що навіть у жаркому бою богатир свій клинок рідко використовував. Частіше в хід йшли «копьецо вострое» так «стрілочки розжарені», або ж трощив Ілля ворожу силу голими руками, а при нагоді міг і чоботом відбитися від ненависного ворога.

ратна Служба

Оволодівши відразу наукою військової, став Ілля Муромець просити батюшку з матінкою, щоб ті відпустили його в стольний Київ-град на службу до князя Володимира. Як відомо, на службі в київського князя муромський богатир здійснив безліч ратних подвигів. Як говорив про свою службу сам богатир: «Я стояв за землі рідні, я за соборні церкви стояв, я стояв за Русь-матінку!»

Ще Ілля Муромець знищив кілька кровожерливих чудовиськ, про що нам барвисто оповідають билини. Найбільше відомий його перший подвиг – битва з Солов’єм-разбойни – ком. Ким же був цей душогуб, який міг свистом укласти на землю загін воїнів? Виявляється, Соловейком прозивали ватажка зграї розбійників, хозяйничавших на муромське тракті.

Справа в тому, що «доріжка прямоезжая», по якій їхав у Київ Ілля Муромець, була головним шляхом, що зв’язує Муромське князівство з південними землями Київської Русі. Саме тут йшли багаті купецькі каравани, які і привернули увагу Солов’я і його «бригади». По всьому видно, купці воліли їхати іншою дорогою, ніж мірятися силою з розбійником. А ось Ілля не побоявся виступити проти лиходія і перемогою над ним довів, що гідний звання російського богатиря.

Не менш цікавий і інший противник славного витязя – Ідолище Погане. «Погаными» на Русі називали язичників. Отже, в билині перемога православного християнина Іллі Муромця символізує торжество нової віри над язичницькими богами. Російський богатир розтрощив свого ворога про землю майже так само, як князь Володимир Святий скинув в бруд ідол Перуна з позолоченою головою.

Ще одним знаменитим противником богатиря був грізний Калин-цар. Уважний читач без праці розгледить цього суперника богатиря риси ненависних загарбників Мамая і Батия. По всьому видно, що дане сказання було написано пізніше, однак і тут Ілля Муромець виступає як відданий захисник землі Руської.

Останній бій Іллі Муромця

Кілька десятиліть охороняв Ілля Муромець руську землю. Постарівши, він прийняв постриг і став ченцем Києво-Печерського монастиря. Але хоча славний воїн і змінив бойові обладунки на рясу ченця, загинув він, як і личить богатирю, в жаркому бою. Про цій останній битві Іллі Муромця оповідають історичні хроніки.

Великий набіг на Київ і Києво-Печерський монастир стався на початку XIII століття, у 1203 році. Це був час великої міжусобиці на Російській землі. Князі, борючись за «великий стіл Києва»,безжально билися один з одним. Чого вартий хоча б той факт, що в період з 1169 за 1181 рік на київському престолі помінялися 18 князів!

В 1203 році кілька удільних правителів, які об’єдналися з ордами половців, напали на стольний Київ. Літопис того часу свідчить, що «такого розорення… досі не бувало». Страшна біда, що обрушилася на славний Київ, змусила ченця Іллю знову взятися за зброю. І цей бій став для нього останнім.

Кілька десятиліть тому історик С. Хведченя реконструював смертельний бій Іллі Муромця. Аналізуючи характер ран на тілі святого і можливе їх відповідність різним видам зброї, дослідник прийшов до висновку, що в останній сутичці Ілля бився з двома противниками. Щита у нього не було. Ворогам вдалося збити Іллю з ніг – мабуть, далася взнаки хвороба, сковывавшая його рухливість. Після цього один з нападників ударом бойового ножа прибив ліву долоню богатиря до землі, а інший пронизав груди Іллі списом.

В билинах про смерть Іллі Муромця розказано по-різному. В одному оповіді він гине в жаркій битві з татарами, а в іншому – від підлої зради, приборкуючи збунтованих язичників.

Проте сама романтична версія догляду богатиря виглядає так. Постарівши, Ілля Муромець відійшов від цих справ і, покидаючи Київ, зустрів у чистому полі Святогора, свого духовного наставника. Святогор повідав Іллі, що богатирі не вмирають своєю смертю, а перетворюються на каміння. І спати їм у вигляді кам’яному довгі роки, поки не знадобиться їх допомога землі Руської.

Можливо, й зараз десь спить великий витязь, одягнений кам’яним ковдрою, чекаючи години, коли виникне в ньому потреба.

Легенди нового часу

Чимало російських міст і селищ претендувало на звання батьківщини Іллі Муромця. Однак з цих спорів переможцем вийшло билинне село Карачарово, нині один з районів Мурома. У Карачарове донині б’є з-під землі джерело, водою з якого зцілився богатир Ілля Муромець. На високому березі Оки стоїть православний хрест, вказуючи дорогу до джерела прочанам. Тут у джерела поставлена каплиця, присвячена Іллі Муромцю, в якій зберігається частинка його мощей, привезена з Києва.

У Карачарова Ока ділиться на два рукави – нове русло і старицю. Переказ свідчить, що розділив тут Окр сам Ілля Муромець. Розчищаючи землю під ріллю, виривав Іллюша з землі з корінням віковічні дуби і кидав їх у річку, чому вийшла на річці загата і потекла вона по-новому. Кілька дубів століття тому були підняті з води і стали підставою для Троїцької церкви – парафіяльного храму Карачарова.

Також в селі проживає сім’я Гущиних, які називають себе нащадками Іллі Муромця. Існує спорідненість цього сімейства з легендарним богатирем, напевно, сказати складно, але всі чоловіки цього роду володіють фантастичною фізичною силою. Найвідомішим представником цієї родини був Іван Опанасович Гущин (1824-1907 роки). Кажуть, що він один легко піднімав на високий берег Оки вооз, який не могли зрушити з місця два коні. А жадібному купцеві, не побажало по совісті розплатитися з найнятими робітниками, підпер ворота многопудовым якорем і не прибирав його до тих пір, поки скнара не виплатив найманцям гроші.

Сімейство Гущиних проживає в селі Карачарове на вулиці Приокской в невеликому дерев’яному будинку. Перекази свідчать, що тисячу років тому тут пролягала околиця села і починалися гущі знаменитих муромських лісів. Десь тут в той час стояв будиночок батьків Іллі Муромця – Івана Тимофійовича і Ефросиньи Яківни, яких у селі теж прозивали Гущиными: мовляв, жили вони поряд з гущею лісу.

Летять роки, змінюють один одного століття, а легенди про Іллю Муромця не втрачають своєї популярності. Адже він досі стоїть на сторожі вітчизни, благословляючи свій долонею російське воїнство, покровителем якої його призначила православна церква.

Розташовано в Свята

Залишити коментар

Ваш email не будет опубликован. Обязательные поля отмечены *

Ми вдячні за Вашу цікавість !