Інтернет-залежність

П’ятнадцять Років тому інтернет був у дивину. А сьогодні ми з головою поринули в кіберпростір. Воно визначає наше життя і навіть спосіб мислення. Але наскільки помітно при цьому змінився сам homo sapiens? І не пошкодили ці зміни його здоров’ю? Про це розмірковує кандидат психологічних наук, фахівець з сучасним інформаційним технологіям та їх впливу на психіку людини Микола Бланченко.
— В чому виражається інтернет-залежність?
— Про інтернет-залежність сьогодні говорять значно більше, ніж саме явище поки того заслуговує. У медичних і психологічних документах такого роду залежність ще не зафіксована. Тим часом вже з’явилася безліч поведінкових характеристик інтернет-залежності. Люди проводять більшу частину дня в інтернеті, недосипають, погано або нерегулярно харчуються, скасовують важливі зустрічі, не в силах відірватися від інтернету, навіть забувають сходити в душ або почистити зуби.
найяскравіший ознака інтернет-залежності — коли людина відчуває почуття провини, вивертаючись, обманюючи, запізнюючись, забуваючи, і відчуває ейфорію, повертаючись в інтернет. То ж відчуває відвідувач казино, тікаючи від власного життя і сідаючи за гральний стіл.
— Які наслідки інтернет-залежності?
— Взагалі залежностей не сказати, що дуже багато: тютюн, алкоголь, азартні ігри. Всі ці залежно добре описані, так само добре відома і деградації особистості, що наступає від залежності. І якщо не представляє праці сказати, до чого докотиться через 25 років початківець алкоголік, то для опису інтернет-залежності занадто мало часу минуло ще. Поки немає жодної людини, долю якого можна було б простежити на великому життєвому відрізку. Ось чому важко зараз говорити про наслідки.
Зате можна сказати, що одні залежно легко переходять в інші. Впевнений, що ні один лікар не засмутиться, якщо якийсь наркоман «злізе» з голки і підсяде на інтернет. Загалом, питання це вкрай актуальне, але вирішити його сьогодні сучасна медицина не готова.
— Ефективно освіта в інтернеті?
— Це більшою мірою залежить все-таки від самої людини, наскільки він готовий вчитися. Інтернет-освіта в ідеалі мало б перетворювати звичайне освіту. Але для цього треба створювати інші підручники, мультимедійні хрестоматії, мережа посилань від одного виду до іншого. Великі тексти на екрані читаються по діагоналі, або не читаються взагалі, це горезвісний феномен кліпового мислення або кліпового свідомості. Підручники для інтернету треба складати по-іншому, писати короткі ємні розділу, зі зрозумілими заголовками, висновками.
Треба сказати, що розвиток критичного мислення багато в чому гальмується розвиток вміння захищати одну точку зору і відразу після цього — протилежну точку зору. Де, як не в інтернеті це можливо? Часто скаржаться на низький рівень освіти. Вчіть мови. Наприклад, кращий технічний університет світу Массачусетський технологічний інститут викладає онлайн — лекції. Займайтеся додатково, і ви не програєте.
— Як ви ставитеся до онлайн-ігор?
— До онлайн-ігор треба або доводиться ставитися як до даності. Скасувати їх не вдасться. Це все одно що вводити сухий закон і тільки посилювати потяг до цього заняття. До онлайн — ігор педагоги, батьки, лікарі ставляться негативно, але вони не завжди праві, адже багато онлайнові комп’ютерні ігри сприяють розвитку корисних навичок і вмінь: швидке розпізнавання образів, миттєве прийняття рішень, вміння працювати в команді, вміння взяти на себе лідерство. З’являється додатковий спосіб оцінити себе, а не у кожної дитини є можливість дати собі самооцінку.
— Як електронні енциклопедії і пошуковики змінили психологію сучасної людини?
— Енциклопедії і пошукові системи надають впевненість, що ти ніде не опинишся без інформаційної допомоги. Енциклопедія взагалі розвиває цікавість, і ви, одного разу потонувши в енциклопедії, уславитеся ерудитом. Пошуковики далекі від ідеалу, але дають можливість дістатися до інформації. Для повної ідилії людині поки що не вистачає критичного мислення, тобто готовності засумніватися в написаному в електронній енциклопедії, порівняти цю інформацію з іншою інформацією. Розвиток критичного мислення — це надзвичайно цінне придбання, яке було б корисно придбати всім, хто відкриває браузер на екрані.
— Я постійно ставлю собі нагадування на телефон, практично не сподіваючись на власну пам’ять. Чи Нормально це?
— Це не те що нормально, а я б навіть сказав, чудово. У багатої знаті завжди були секретарі-референти, які їм нагадували, коли і що потрібно зробити. А ми, люди простіше і бідніше, тягнемо у своїй психіці і господаря, і слугу. Ви зберігаєте ресурси своєї пам’яті для концептуальних знань для того, що пов’язано з вашою діяльністю, для обдумування того, що для вас важливо. А «нагадувалки» шлях беруть для себе гаджети. Це сама магістральна лінія розвитку пам’яті, до якої ми повинні бути готові.
— Правда, що психічні хвороби та відхилення стали поширюватися набагато швидше з популяризацією інтернету?
— Ніяких даних такого роду немає. Психічні хвороби та відхилення відмінні від комп’ютерних вірусів і хробаків, які поширюються як раз по інтернету. Життя настільки складне і динамічне, що психічні хвороби та відхилення стають рідкістю. Інша справа, що інформація, в тому числі про відхилення, поширюється іноді занадто швидко. Наприклад, є закриті групи спілкування людей, готових розлучитися з життям. І буває, що бажають вчинити суїцид змовляються по інтернету, щоб удвох-утрьох в один і той же час в різних місцях покінчити собою. Наскільки мені відомо, в Ізраїлі є волонтерська служба, яка намагається відловлювати такі домовленості, намагається втрутитися, переконати, вмовити, зателефонувати, дізнатися, де живе людина, який думає розлучитися з життям, достукатися до нього. Наскільки я знаю, це волонтерська служба, за це не отримують гроші, оскільки саме по собі врятувати 2-3 людину в рік — це занадто велика нагорода, яка не оцінюється грошима.
— чи Можна сказати, що за сучасних технологій людина деградує?
— Навпаки, технології сприяють розвитку якщо не мозку прямо, то точно — психічних функцій. З допомогою сучасних інформаційних технологій ми досягаємо більшого за короткі терміни. Все більше видів діяльності, які взагалі не можна виконувати без застосування технологій. Я не думаю, що ми деградуємо з-за того, що у нас є кредитні карти або з-за того, що можна по телефону або інтернету контролювати, де зараз знаходяться наші діти. Все це — складні технології, недоступні, скажімо, старшому поколінню.
— чи Зможе спілкування в інтернеті повністю замінити живе спілкування?
— Все може бути. З іншого боку — навіщо? У майбутньому напевно інтернет-спілкування стане активніше, ніж зараз. Але зверніть увагу, як багато сьогодні видається посібників з удосконалення так званого живого спілкування. Як розуміти іншу людину, дізнаватися всі відтінки емоції по обличчю, відрізняти брехню і правду. Думаю, що жива розмова ніколи повністю не замінить інтернет-спілкування. З іншого боку, живому спілкуванню ми за традицією віддаємо першість, хоча воно може бути досить мало інформативним. А соціальні мережі — це свого роду школа спілкування в нових умовах. В них важливу роль відіграє не стільки спілкування, скільки спосіб зробити самопрезентацію. Представити себе таким, яким ти хочеш бути. Це інший спосіб взаємодіяти з цікавими людьми, заявити про себе. До живого спілкування з ними справа може не дійти.
Проте світ мобільний, і практика показує, що партнери по соціальним мережам або забувають один про одного, або рано чи пізно домовляються про зустрічі. Є шлюби, укладені за допомогою соціальних мереж, як щасливі, так і нещасні. Безумовно, інтернет-спілкування забезпечує швидкість комунікацій. Якщо при спілкуванні йде і відеозапис, то можна передавати і емоційну складову. Але якщо ви прагнете розуміти свого партнера без слів, тоді вам точно не в інтернет, а в життя. Відсутність соціальної перцепції в інтернеті — ось з чим, на мій погляд, пов’язана така кількість невдач у знайомствах та спілкуванні через інтернет. Так що сподіваюся, що чиясь мрія про заміни живого спілкування на віртуальне не збудеться ніколи.
Вадим Кирилов