21 квітня 2015 — дата (коли, якого числа свято)
Цей день в православ’ї не має конкретної дати. Як стверджує святитель Іоанн Златоуст, з давніх часів у вівторок другого тижня після Великодня люди ходили на могили своїх рідних, близьких і святкували Великдень покійних. За традицією приносили на кладовище фарбовані яйця та іншу їжу і здійснювали трапезу. Таким чином, християни підкреслювали, що смерть тілесна не означає смерть духовну, що померлі предки завжди з нами.
Святкуючи воскресіння Христове, його перемогу над смертю, ми разом з померлими радіємо, що вони відродилися на новій вічного життя. Тому і цей день називається Радониця. Близькі люди до батьківського дня обов’язково чистять і приводять в порядок могилки, миють і фарбують пам’ятники, облагороджують квітами. У цей день, згадуючи померлих, живі святкують перемогу життя над смертю і вірять, що православні християни потрапили в Царство Небесне.
На дев’ятий день Великодня
Радоницу зустрінемо,
Пирогами, млинцями,
Свято цей відзначимо.
У цей день поминальний
Пом’янемо рідних,
Свічку в церкві поставимо
І згадаємо про них.
Сходимо на цвинтарі,
Тихо всплакнем,
прикрасимо Квітами
Могили — їх будинок.
Ось Радониця у двері стукає,
ми пустимо за поріг.
В день нехай цей поминальний
Ніхто не буде самотній.
Згадаймо тих, кого любили,
ми запалимо Свічки за них.
Всім здоровим більше щастя
І здоров’я всім хворим!
Забуттю ви не віддані,
Ви вічні в живих серцях.
І в цей день, наші предки,
Радійте на небесах!
Змішалась радість зі скорботою,
Мішаються воспоминанья.
Сьогодні великою родиною
Покійних близьких пом’янімо!
Радониця настає,
Час згадувати рідних,
Хто на небі спочиває
І незримо нас береже.
Ти прийди до них на могили,
Свічки ти для них запали.
Прочитай за них молитву
про головне їм скажи.
Адже сьогодні день особливий,
Знову спускаються з небес
Всі на нашу землю знову,
На заклик рідних сердець.
Хай твої рідні люди
Посидять трохи з тобою.
Це свято хай пробуде
В серці всю твою любов.
Сьогодні згадуємо
Всіх близьких і рідних,
Радоницу зустрічаємо,
І згадаємо всіх святих.
Ми підемо в храм молитися,
І свічку там запалимо,
Любові нашої частку,
На небо відішлемо.
Щоб знали наші предки,
Що ми пам’ятаємо про них,
Адже нерідкі випадки,
Коли ми вшановуємо рідних.
В день такий батьків ми згадаємо,
Тих, яких вже немає…
Ми собі ще раз нагадаємо,
Що пішли вони в інше вже світло.
Але сумувати не будемо даремно,
Ми в душі помолимося про них,
Будемо вірити, що в Раю прекрасному,
Тільки радість оточує їх.
Погляньмо в захмарний небесне світло,
сьогодні в цей день і в цю годину
Згадаймо тих, кого навіки з нами немає,
Хто пішов кудись далеко від нас.
Вибачимося, що випадково, не зі зла
Не встигли щось важливе сказати,
У повсякденних, незначних справах
Не встигли просто подивитися в очі.
Відійдемо сьогодні від мирських утіх,
Згадаймо близьких, так що пішли далеко,
І попросимо вибачення у тих,
Хто дивиться на нас сьогодні з хмар.
Наша пам’ять — наша життя,
Пам’ятаємо всіх спочилих,
Всіх, хто з нами колись був,
Всіх, спокій знайшли.
Провідаємо могильний пагорб,
Мовчки вип’ємо чарку…
Ну а далі — поживемо!
І сподіваюся, довго.
Настав час згадати всіх близьких, рідних.
Вони зараз поруч, хоч немає в живих.
Потрібна їм лише пам’ять і наша любов,
Не дарма ж рідна і близька кров.
Пом’янемо з душею і згадаємо про те:
За наші провини їм соромно потім.
Після Великодня світлою,
Прийнято скрізь,
Піднести данину уважнья
Тим, хто вже лежить у землі.
Згадати добрим словом,
Випити за помин,
Пригостити батьків яєчком,
Замовити почин.
Але, друзі, не сумуйте:
Кого з нами немає,
Чекає з любов’ю нас на небі,
Там несучи обітницю.
Залишити коментар