Як правильно виховувати дитину

Так вже влаштовано розвиток дитини, без допомоги батьків не вирости йому цілісною особистістю. Але тата і мами повинні знати, як і що потрібно робити, а чого краще уникати. Пропонуємо довідатися, як правильно виховувати дитину: ТОП-10 де криються помилки.

ТОП-10

Формування у дітей відповідальності, самостійності, цілеспрямованості і незалежного погляду на життя – праця безперервний і складний. І начебто всі батьки знають, як треба чинити, але на ділі все виходить по-іншому. Чому? Давай розберемося.

Ти невпинно повторюєш, що після прогулянки потрібно мити руки. Але дитина вперто ігнорує вимогу. Придивися, а ти і чоловік завжди приходячи додому миєте руки? Ні? Так чого ж ви чекаєте від дитини. Діти дуже спостережливі, і підмітити, що тато з мамою не роблять того, що змушують робити їх, праці їм не складе. Як і зробити відповідні висновки.

Не потрібно чекати, що дитина буде таким же, як і ти чи досягне завідомо очікуваних результатів. Виховання – це процес становлення твого чада собою, а не тобою (або батьком).

Не використовуй, як аргумент докір, мовляв, ти дала йому життя. Це безоплатний дар і коли-то твоя дитина також подарує життя іншому маленькому чоловічкові.

Не варто зганяти на дітях свої образи, злість, втома і т. д. Як би не склалася ситуація, дитина не винна, що у тебе нестерпна робота-зламався каблук-передменструальний синдром або просто немає настрою.

Дитячих проблем не існує. Те, що для тебе дрібниця, для дитини складна дилема або нерозв’язна задача. Не ігноруй навіть дріб’язкові складності і завжди допомагай якщо не ділом, порадою. Для більшого ефекту наводь приклади зі своєї або татовій життя. Це завжди діє безвідмовно.

Ніколи не використовуй приниження і осуд як метод виховання. І не порівнюй своє чадо з іншими людьми або собою в його віці з негативним забарвленням. Всі діти різні. І якщо твоїй дитині дається табличка множення не потрібно тут же обзивати його неуком або того гірше.

Не випускай з уваги дитячі страхи. Як тільки бачиш, що назріває проблема, тут же її вирішуй. Якщо упустити момент малюк, звичайно, зросте, але фобії залишаться і перейдуть в розряд неусувних. Вечірні розмови по душам в цьому плані як раз те, що потрібно.

Навчись сприймати свою дитину будь-яким, навіть якщо він не мега талановитий, не грає на фортепіано і “не дружить” з вищою математикою. По-перше, багато таланти можна розвинути при бажанні, а по-друге – твоя дитина індивідуальність та особистість, навіщо нав’язувати йому те, що не дано природою спочатку.

Стань уважним слухачем. Все що говорить твоє чадо, повинна бути почута. Не відмахуйся від дурних на твій погляд питань, не пропускай повз вуха розповіді про те, як пройшов день. І ніколи не говори: “Відстань!”. Як показують опитування, це ранить дітей. Відчуття, що батькам вони не потрібні, приходять якраз після цієї фрази.

Довіряй своєму малюкові. Навіть у п’ятирічному віці дитина багато чого може зрозуміти і зробити сам. Але йому треба дати шанс. Зацикленість батьків на те, що “він ще маленький” “та ні, він не впорається” у майбутньому поповнює суспільство безвольними і слабохарактерних людьми.

Ну і не забувай, розвиток дитини нерозривно пов’язане з методами і формами виховання. Якщо кричати на однорічного малюка, толку мало, крім твоєї інтонації він все одно ніяких висновків не зробить. А ось дитині років у шість вже можна досить дохідливо пояснити, де він був не правий.