Чому наша дитина така агресивна ? – ось, напевно, найпопулярніше питання у батьків до дитячих психологів. Але, починаючи розбиратися в деталях, стає зрозумілим, що багато дорослих дуже по-різному трактують агресивність дітей і вже тим більше мотивацію до цього. А вся справа в тому, що розвиток дитини передбачає і таку складову, як розуміння себе та прояв негативних емоцій. Так що ж робити? Читай далі.
Треба щось робити
Дитина часто б’ється з однолітками, лається, може вдарити маму або бабусю, поламати свої іграшки або образити домашня тварина? Так, це прояв агресії, але ніяк не її причина. Частіше, прояв злості до навколишнього світу не ознака ненормальності, а реакція на якусь неприємну ситуацію.
Маля ще не знає, як реагувати на те, що його засмучує або лякає, звідси і випливає агресія. Пам’ятаєте приказку: “Кращий захист — напад” – діти її використовують буквально аж до повноліття. І це нормально, так як це один з проявів захисних реакцій організму. Батькам важливо вчасно зрозуміти, на що їх чадо так реагує і усунути проблему. В іншому випадку, вони ризикують закріпити таке поведінкове явище на довгі роки, і навіть будучи дорослим, дитина не зможе “піти” від своєї агресії.
Не варто забувати і про те, що в 3, 7 і 13 років діти зазнають такий собі “віковий” криза становлення, тому в ці роки вони особливо агресивні і ожесточенны. Але з часом пристрасті вщухають, і все повертається на круги своя.
Ще однією проблемою може стати невиправдана агресивність дитини в дитсадку чи школі, при повному спокої в домашніх умовах. Тут причиною може стати, повне придушення негативних емоцій у домашньому середовищі. При мамі або татові сердитися не можна? Але ж куди-то своє роздратування і обурення потрібно дівати, ось і відповідь. Хочеш, щоб у твого малюка була нормальна психіка – давай йому можливість “розрядитися” час від часу.
А коштів існує маса
найдієвішим більшість фахівців називають бійку в жарт. Побийтеся з дитиною подушками або навмисно влаштуйте боксерський ринг. Головне, щоб малюк позбавився від накопиченого негативу і переживань, з якими не зміг впоратися самостійно.
Можна записати своє чадо в який-небудь гурток за інтересами або школу бойових мистецтв, нам не тільки знайдуться місце для гармонії і заспокоєння, але і приобретутся навички самоконтролю.
Пам’ятай і про те, що в ранньому віці діти лише вивчають оточення, світ і реакцію людей на свої дії. Якщо дитина боляче вхопив за волосся, штовхнув, вкусив – це ще не ознаки агресивної поведінки. Таким чином, він спостерігає за відповідними діями дорослих і розуміє правильно його поведінка щодо ситуації.
У будь-якому випадку емоційне становлення та розвиток дитини не проходить без прояви злості, гніву і агресії, і в цьому немає нічого страшного. Гнів – це цілком нормально, інша справа саме в обов’язки батьків входить навчити дитину управляти своїми поривами, знаходити альтернативу і виробляти стриманість.
Залишити коментар