Підліткова нервозність або неконтрольований гнів?

Коли в крові вирують гормони, складно залишатися незворушним і спокійним. Зриви — типова прикмета підліткового віку. Однак, як показують останні дослідження, прояви агресії можуть виявитися чимось більш серйозним, ніж простими перепадами настрою.
Майже дві третини американських підлітків на сьогоднішній день страждають від нападів неконтрольованого гніву, які можуть виражатися як загрози, так і в реальному застосуванні насильства і крах всього, що під руку попадеться. Майже восьми відсотків тінейджерів (а це близько шести мільйонів чоловік) діагностовано розлад під назвою «переривчаста запальність» (intermittent explosive disorder, IED), яке характеризується постійними спалахами гніву і нападами на оточуючих. При цьому причини IED криються зовсім не в розумовому або фізичному розладі, так і психоактивні речовини тут ні при чому.
Такі дані озвучили вчені Гарвардської медичної школи після аналізу результатів обстеження 6,5 тисячі підлітків у віці від 13 до 17 років та їх батьків. Дослідники виявили, що IED куди більш поширена, ніж вважалося раніше, що це досить важкий розлад і, що важливо, хронічне. Ознаки IED зазвичай починають проявлятися в пізньому дитинстві і в підлітковому віці розлад тільки посилюється. У більш зрілому віці переривчаста запальність тягне за собою інші проблеми — депресію і зловживання психоактивними речовинами.
Більшість підлітків допомоги так і не отримали: з тих 38 відсотків, у яких була діагностована IED, менше половини (або 6,5 відсотка від загальної кількості учасників дослідження) пройшли курс терапії для приборкання гніву. Між тим, саме виявлення на ранніх стадіях і відповідне лікування переривчастою запальності зуміє запобігти хвилю насильства в майбутньому і розвиток психічних розладів, говорить автор дослідження Рональд Кесслер, професор політики охорони здоров’я Гарвардської медиинской школи.
Щоб людині поставили діагноз «IED», він повинен як мінімум тричі проявити «імпульсивну агресію у відповідь на будь-який подразник», причому між цими епізодами може пройти кілька років. У своєму дослідженні Кесслер обмежився більш вузькими часовими рамками — випробовуваних він спостерігав протягом року. За час експерименту у багатьох підлітків підтвердилося наявність переривчастою запальності. «Це проблема, оскільки це дійсно заважає вашому житті, — зазначає Кесслер. — Існує безліч розладів, власники яких не отримують належного лікування, так як вважається, що це не допоможе. Але терапія допомагає. Проблема в тому, що таких людей дуже багато — більше, ніж я думав. Це хронічне розлад, і воно негативно позначається на їхніх життях».
На сьогоднішній день IED не тільки рідко діагностується, але і вивчена погано. В наукових журналах друкується в 60 разів більше досліджень щодо панічних атак, ніж спалахів гніву, хоча останні зустрічаються значно частіше. «Одна з причин, по якій IED недостатньо вивчена — це те, що люди, які відчувають проблеми з управлінням гнівом, не вважають це проблемою, — пояснює Кесслер. — Вони не звертаються за допомогою. Їх можуть заарештувати, але вони все одно не підуть до фахівців. Багато соціальні розлади починаються з дрібниць, і IED — одне з них».
Наталія Синиця