Є прекрасна старовинна традиція — під Різдво ставити в будинку вертеп. Це модель Віфлеємської печери з лялечками всередині. Хтось купує його в магазині або на базарі, хтось віддає перевагу майструвати сам.
В Європі ця традиція ніколи не переривалася, їй вже багато століть. У Росії вертепи був популярні до революції. Але 1917 року почалася антирелігійна пропаганда і першими під удар потрапили традиції і обряди, пов’язані саме з Різдвом. На жаль, багато з них були забуті на багато років. Відродження вертепу припадає на 1980-ті роки. Ідеологічний пресинг ослаб, і у фольклористів з’явилася можливість відкрито зайнятися вивченням традиційної народної та релігійної культури.
Що таке вертеп
Вертепи бувають різні. У тих, що встановлюють будинку, найчастіше можна побачити фігури Немовляти Христа, Богородиці, Йосипа, ангелів, пастухів, волхвів і тварин. У храмах майструють вертепи з ялинових гілок — своєрідний намет. Його встановлюють над святковою іконою Різдва, і всі, хто підходить поклонитися іконі, виявляються таким чином всередині різдвяної печери. А в самих холодних регіонах, наприклад, в Якутії, на міських площах і біля церков можна побачити дуже красиві вертепи з льоду.
Вертеп в перекладі зі старослов’янської — печера. Як правило, так називають ту єдину печеру, в якій народився Христос. Печера Різдва, або Святий Вертеп, знаходиться під амвоном храму Різдва Христового у Вифлеємі. Місце народження Спасителя зазначено на підлозі срібною зіркою і написом латиною: «Тут народився Ісус Христос від Діви Марії». У напівкруглої ніші над зіркою жевріють шістнадцять лампад. А трохи віддалік знаходиться Вівтар ясел — місце, куди Діва Марія поклала Христа після народження. Самі Ясла — годівниця для домашніх тварин, яку Богородиця використовувала в якості колиски, була вивезена в 7 столітті у Рим як велика святиня. А нішу, де колись стояли ясла, обклали мармуром. Цей Вертеп і став прототипом для всіх наступних, створених мистецтвом людей.
Минув час, і ось з-під рук майстрів стали виходити вертепи дерев’яні різьблені, з картону і пап’є-маше, глини, фарфору, гіпсу… Вишукані і прості, великі і маленькі панорами, які відтворюють сцену Народження Спасителя, були своєрідною Біблією для неписьменних. Поява таких панорам деякі вчені приписують Франциску Ассизькому, який у 1223 році зустрічав святу ніч у селищі Греччио. Для нагадування про свято він створив живу «інсталяцію» вертепу (по-італійськи — «презепе», «ясла»). З тих пір не тільки в Італії, але і у всій Європі і в багатьох країнах світу існує традиція встановлювати вертепи у церквах і будинках віруючих.
Образи Немовляти Христа і Богородиці, Йосипа, ангелів, пастухів у цих статичних композиціях нерідко переносять глядача з давньої Іудеї в реалії сучасних міст. До речі, в італійському Неаполі є ціла вулиця, на якій і зараз розміщуються численні вертепні майстерні. У Росії, звичайно ж, мали місце і презепе. Однак більш популярні були вертепи театральні — короткі лялькові вистави з різдвяним сюжетом. Вертепами також називалися дерев’яні двох — або трьох-поверхові переносні ящики-будиночки, де, власне, і розігрувався спектакль. Публіці показували сцени зі Священного Писання — різдвяну містерію. Причому різдвяну драму показували не тільки у світських будинках, але і в будинках священиків. А до кінця 18 століття в Петербурзі склалася династія вертепщиков — сім’я Колосових, впродовж майже цілого століття зберігали традиції виконання вистав.
Розквіт вертепів припав на 19 століття, коли вони стали популярні не тільки в центральній Росії, але і в Сибіру. Аж до кінця століття вертеп мандрував по містах і селах, разом з тим переживаючи «обмирщення» і перетворюючись з лялькової драми з біблійним сюжетом у світське народне уявлення. Вертеп став складатися з двох частин: різдвяної містерії та веселої музичної комедії з місцевим колоритом. Але вже до кінця століття балаганные сценки, игравшиеся в нижньому поверсі, виявилися більш значущі, ніж події «горнього ярусу». Вертепщики ж стали носити чудовий ящик по ярмарках не тільки на Свята, але ходили з ним аж до Масляної. Відомо, що деякі артисти їздили з вертепами навіть на Нижегородську ярмарку, яка відкривалася… 15 липня!
Жовтнева революція 1917 року і що послідувала услід за нею антирелігійна кампанія вирішили долю різдвяних вистав. Вони, як і традиційна Ялинка,опинилися під забороною. Незабаром були втрачені тексти вертепних вистав і забуті секрети водіння ляльок. Тільки в 1980 році Фольклорний ансамбль Дмитра Покровського зайнявся відновленням традиційного вертепу. Покровський звернувся за допомогою до відомого дослідника лялькового театру режисера Віктора Новацкому.
Фольклорист вивчив білоруський, український і російський вер-тепы, ретельно досліджував вертепні ящики в Театрі імені Сергія Образцова, в Бахрушинському музеї. Збираючи по крихтах елементи вертепної традиції, виявляючи характерні особливості окремих вертепів, Новацький відреставрував текст подання та «оживив» різдвяних ляльок. Його варіант дійства став зразком.
Як влаштований вертеп
Пристрій вертепу дуже цікаво. В ящику-будиночку, мальовничо прикрашеному зсередини, є спеціальні прорізи для водіння ляльок. Переходити з одного поверху на інший лялькам не можна. У верхньому ярусі розігрувалися сцени, пов’язані зі Святим Сімейством, а нижній зображував палац царя Ірода. У цій же частиніу більш пізні часи з’являлися сатиричні сценки і комедії. Проте вертеп — це не просто чарівний ящик, це маленька модель світобудови: світ горній (верхній поверх), дольний (нижній поверх), і пекло — дірка, куди провалюється Ірод.Взимку вертеп возили на санях, переносили з хати в хату, показували вистави на постоялих дворах. Навколо вертепу розставлялися лавки, запалювалися свічки, і казка починалася.
Класична «трупа» вертепу — Богоматір, Йосип, Ангел, Пастух, три царі-волхви, Ірод, Рахіль, Солдатів, Чорт, Смерть і Паламар, в обов’язок якого входило запалювати свічки на вертепі перед виставою. Кожна лялька кріпилася на штирі, за який знизу, як за ручку, може взятися ляльковод і пересувати їїспеціальним щілинах у підлозі сцени.Дитятко в вертепі, як правило, — туго скручений джгутик з білої матерії; овечки, з якими приходить поклонитися Христу пастух, — кучерявий грудочку пряжі.Як правило,герої у вертепі дерев’яні або ганчіркові, з простого дешевого матеріалу — їх легко змайструвати, легко переносити.
Однак серед вертепщиков існувало неписане правило: лялька, що зображає Богородицю, повинна бути зроблена інакше, ніж всі інші, як ніби її майстрував інший художник. Тому образи Богородиці та Спасителя створювалися майстрами-вертепщиками з особливою ретельністю. Іноді замість ляльки ставили ікону Божої Матері.
Сценарій Різдвяного вертепу
В основі вертепної вистави лежить сюжет про прихід на землю Спасителя. Ангел сповіщає про народження Бога. Новонародженому Немовляті приходять вклонитися Пастух, три Волхви. Останні розповідають про зустрічі з Іродом, якому вони повідомили про народження майбутнього великого Царя. Ангел попереджає Волхвів, щоб вони «не ходили до Ірода», не видавали йому Христа (Ірод боїться, що народжений Цар відніме в нього владу). Розгніваний Ірод наказує Воїну «побити немовлят» у Вифлеємі. До нього приходить Рахіль, благаючи не вбивати її чадо: «чути Голос у Рамі, плач і ридання та голосіння велике: Рахиль плаче за дітьми своїми і не хоче втішитися, бо їх немає». Але Ірод глухий до її благань. Ангел втішаєРахіль. До Ірода ж приходить Смерть, він просить у неї відстрочки, але Смерть кличе Риса, і той тягне Ірода в пекло.У другій частині подання показуються побутові сценки, потім герої «прощаються» з глядачами.
Як пише дослідник традиції вертепу Борис Голдовський, музика в обох діях вистави вистави була не менш важлива, ніж текст. Вона завжди давала дуже влучні характеристики героям і насыщала саме уявлення святом. Особливо популярні були канти, в яких з’єднувалися народні пісні і світські танцювальні мелодії.
Вертеп був і залишається однією з улюблених традицій святкування Різдва. І яким би він не був, статичним, механічним або навіть живим, з участю акторів-людей, для глядача він, насамперед, — чудовий знак, який вказує на ту саму, Вифлеємську, печеру.
Залишити коментар