Вірші про зиму для дітей

Якщо падають сніжинки,
Немов білі пушинки
І мете з дахів на двір,
Отже, зустрічі хтось чекає.
Здається, в гості поспішає
Сама матінка – зима !

вірші про зиму для дітей 4-5 років

Сніг, сніг, сніг, сніжок!
Вистачить сипати, мій друже!
Все навколо і так біло,
Всі дороги замело.
Навіть стежки не видно,
Як же я піду гуляти?

* * * * *

Ах,ти, зимонька-зима!
Білий сніг пухнастий
Розкидала на дому,
І ледочек чистий.
І виблискують в тиші
Білі сніжинки,
І малює на вікні
Дід Мороз картинки.

* * * * *

За вікном зима йде,
Відбувається холод.
Немов білий слон іде,
Дме сильний хобот.
Дивно,що сніг
випадає Стільки,
Що багато людей
Всім його вистачає.

* * * * *

Легкий біленький сніжок
Так схожий на сирок!
Тільки їсти його не буду,
Адже сніжинки – це диво!

* * * * *

Прикрасила зима
Білою ватою будинку.
Вата там і вата тут -
У сніговій ваті місто весь!
На прогулянку ми вийшли,
Прихопивши лопати -
Забагато у Зими
Цієї самої вати!

* * * * *

Я гуляю в снігопад,
Снігу я сьогодні радий.
Я по снігу сам іду,
Утримаюся, не впаду.

* * * * *

Сніг йде, стоять машини,
Навіть шини не шарудять.
У нашому місті сьогодні-
Найбільш сніжний, снігопад!

* * * * *

Сніг іде і пропадає.
Подівся він куди, не знаю.
Я ловлю сніжинки. Ах!…
Тільки краплі на руках.

* * * * *

Білий сніг летить з небес,
Може хто туди заліз?
І кидає крижинки,
Білі сніжинки
Це все зима шаліт,
Снігом все запорошит.

* * * * *

Я доріжку расчищаю,
Сніг лопаткою розгрібають.
За моєю доріжці кішка
Ходить, не забруднивши ніжки.
Я і сам по ній ходжу
І сестру свою вожу.

* * * * *

Подивіться-но, хлопці,
Все навколо покрила вата!
А у відповідь пролунав сміх:
— Це випав перший сніг.
Не згодна тільки Люба:
— Це зовсім не сніжок —
Дід Мороз почистив зуби
І розсипав порошок.

* * * * *

Прийшла зимонька сива,
Подарувала зайцю шубку,
Соснам – сукні та хустки,
Ялинкам – білу спідницю.
І накинула на землю
Знову диво – покривало,
Щоб до весни під снігом
Все знову взимку дрімало!

* * * * *

Дочка танцює і співає:
- Як чудово! Сніг іде!
Прямо з гірки на галявинку
Я спущуся на швидких санках!
І хочу я – просто страх! –
Покататися на ковзанах.
Але ковзанів адже потрібен лід!
Ну коли ж лід піде?

* * * * *

В цей час року
Лягає спати природа,
Сховавшись білосніжним
Пухнастим снігом ніжним.
В снігу дерева і будинки,
Ми говоримо: «Прийшла зима!».

* * * * *

Ми зліпили снеговенка -
Малюка – сніговика
І поставили в сторонку,
Уплотнив йому боки.
Як в одежинку нарядили,
Він рідним і близьким став.
Попрощатися не забули –
Кожен ніс поцілував.
Ох, не зміг я втриматися -
Хай вибачать мене друзі!
Ну, навіщо ж так лаятися? -
Став кирпатим він, як я!

* * * * *

До снігу тягнеться рука –
Я ліплю сніговика,
Але, поки поставив очі,
розтанули Всі боки.
Я приніс моркву-ніс
І засмутився до сліз –
Сніговик мій, ніби в казці,
Перетворився в колобка…
І сказав мені: – Буде гірше…
я Перетворюся скоро в калюжу…

* * * * *

Що стоїш і чекаєш, дружок:
Грудка, грудочка і ком?
Вугілля – очі, ніс – морквина,
І мітелку тримаєш спритно.
Мені чудово тут будується,
У двері Новий рік стукає,
Дідусь Мороз і завірюха
Ліплять для мене подругу.

* * * * *

М’який, круглий і пухнастий
Колобочек, колобок.
Білосніжно-сріблястий
Я зліпив собі сніжок.
Не забув приробити ніжки,
В руки віник-голик…
І сніжок мій потрошку
Перетворився в сніговик!

Мої санки їдуть самі,
Без мотора, без коня,
То і справа мої санки
Тікають від мене.
Не встигну сісти верхи,
Санки – з місця і бігом…
Мої санки їдуть самі,
Без мотора, без коня.
А під горою мої санки
За заметом чекають мене.
Неслухняним, їм нудно
Підніматися вгору одним.

* * * * *

Зима-зимовей!
Сніг у кучугури навей!
Зимовим посохом стукай студеним,
Одягай поля килими білені!
У килими чисті, скрипучі,
Морозні, колючі!
шубку Зайці освіти і розпушивши!
Нарумянь всім щічки від душі!

* * * * *

Одягнемо шуби, светри
І теплі чобітки –
Мороз не страшний нам, ура!
Ну, хіба що трошки…
Кусає щоки, щипає носа,
Грає з нами в хованки.
І все швидше рудий пес
Перебирає лапки.
Замет він носом не рихлить,
Не риє до листя ямки,
До тепла додому поспішає скоріше
На м’яку лежанку.
Шкода, що на фабриці взуття все ж
Не шиють на песиків зимових чобітків…

* * * * *

Зимова пісенька

От мороз так мороз,
Навіть став червоним ніс.
Побелил сніг будинку,
Настала зима.
Пустотлива зима,
Ех, пустуха,
морозить Нас вона,
Ще й дражниться.
Пустотлива зима,
снігова Шуба,
Хоч на вигляд холодна,
В душі ніжна.
Не страшна нам заметіль,
Застилай-ка постіль.
Відчиняй ворота,
Виходь дітвора.
Обережніше народ,
На дворі ожеледь,
Так що в ці дні
Тільки санки, ковзани.

* * * * *

Приходить в білій шубці
Красуня-зима,
Ступає королевою,
На шапці – бахрома.
Сніжинками прикрашений
Блискучий наряд,
Хусткою вона помахає -
Сніжинки полетять.
Так щедро посипає
Поля, сади кругом.
Природа засинає
Під м’яким сріблом.
Метелиця пустує,
Морози не страшні.
Деревах солодко спиться
До сонячної весни.

Розташовано в Вірші

Залишити коментар

Ваш email не будет опубликован. Обязательные поля отмечены *

Ми вдячні за Вашу цікавість !