Якщо падають сніжинки,
Немов білі пушинки
І мете з дахів на двір,
Отже, зустрічі хтось чекає.
Здається, в гості поспішає
Сама матінка — зима !
Сніг, сніг, сніг, сніжок!
Вистачить сипати, мій друже!
Все навколо і так біло,
Всі дороги замело.
Навіть стежки не видно,
Як же я піду гуляти?
Ах,ти, зимонька-зима!
Білий сніг пухнастий
Розкидала на дому,
І ледочек чистий.
І виблискують в тиші
Білі сніжинки,
І малює на вікні
Дід Мороз картинки.
За вікном зима йде,
Відбувається холод.
Немов білий слон іде,
Дме сильний хобот.
Дивно,що сніг
випадає Стільки,
Що багато людей
Всім його вистачає.
Легкий біленький сніжок
Так схожий на сирок!
Тільки їсти його не буду,
Адже сніжинки — це диво!
Прикрасила зима
Білою ватою будинку.
Вата там і вата тут —
У сніговій ваті місто весь!
На прогулянку ми вийшли,
Прихопивши лопати —
Забагато у Зими
Цієї самої вати!
Я гуляю в снігопад,
Снігу я сьогодні радий.
Я по снігу сам іду,
Утримаюся, не впаду.
Сніг йде, стоять машини,
Навіть шини не шарудять.
У нашому місті сьогодні-
Найбільш сніжний, снігопад!
Сніг іде і пропадає.
Подівся він куди, не знаю.
Я ловлю сніжинки. Ах!…
Тільки краплі на руках.
Білий сніг летить з небес,
Може хто туди заліз?
І кидає крижинки,
Білі сніжинки
Це все зима шаліт,
Снігом все запорошит.
Я доріжку расчищаю,
Сніг лопаткою розгрібають.
За моєю доріжці кішка
Ходить, не забруднивши ніжки.
Я і сам по ній ходжу
І сестру свою вожу.
Подивіться-но, хлопці,
Все навколо покрила вата!
А у відповідь пролунав сміх:
— Це випав перший сніг.
Не згодна тільки Люба:
— Це зовсім не сніжок —
Дід Мороз почистив зуби
І розсипав порошок.
Прийшла зимонька сива,
Подарувала зайцю шубку,
Соснам — сукні та хустки,
Ялинкам — білу спідницю.
І накинула на землю
Знову диво — покривало,
Щоб до весни під снігом
Все знову взимку дрімало!
Дочка танцює і співає:
— Як чудово! Сніг іде!
Прямо з гірки на галявинку
Я спущуся на швидких санках!
І хочу я – просто страх! –
Покататися на ковзанах.
Але ковзанів адже потрібен лід!
Ну коли ж лід піде?
В цей час року
Лягає спати природа,
Сховавшись білосніжним
Пухнастим снігом ніжним.
В снігу дерева і будинки,
Ми говоримо: «Прийшла зима!».
Ми зліпили снеговенка —
Малюка — сніговика
І поставили в сторонку,
Уплотнив йому боки.
Як в одежинку нарядили,
Він рідним і близьким став.
Попрощатися не забули –
Кожен ніс поцілував.
Ох, не зміг я втриматися —
Хай вибачать мене друзі!
Ну, навіщо ж так лаятися? —
Став кирпатим він, як я!
До снігу тягнеться рука –
Я ліплю сніговика,
Але, поки поставив очі,
розтанули Всі боки.
Я приніс моркву-ніс
І засмутився до сліз –
Сніговик мій, ніби в казці,
Перетворився в колобка…
І сказав мені: – Буде гірше…
я Перетворюся скоро в калюжу…
Що стоїш і чекаєш, дружок:
Грудка, грудочка і ком?
Вугілля — очі, ніс — морквина,
І мітелку тримаєш спритно.
Мені чудово тут будується,
У двері Новий рік стукає,
Дідусь Мороз і завірюха
Ліплять для мене подругу.
М’який, круглий і пухнастий
Колобочек, колобок.
Білосніжно-сріблястий
Я зліпив собі сніжок.
Не забув приробити ніжки,
В руки віник-голик…
І сніжок мій потрошку
Перетворився в сніговик!
Мої санки їдуть самі,
Без мотора, без коня,
То і справа мої санки
Тікають від мене.
Не встигну сісти верхи,
Санки — з місця і бігом…
Мої санки їдуть самі,
Без мотора, без коня.
А під горою мої санки
За заметом чекають мене.
Неслухняним, їм нудно
Підніматися вгору одним.
Зима-зимовей!
Сніг у кучугури навей!
Зимовим посохом стукай студеним,
Одягай поля килими білені!
У килими чисті, скрипучі,
Морозні, колючі!
шубку Зайці освіти і розпушивши!
Нарумянь всім щічки від душі!
Одягнемо шуби, светри
І теплі чобітки –
Мороз не страшний нам, ура!
Ну, хіба що трошки…
Кусає щоки, щипає носа,
Грає з нами в хованки.
І все швидше рудий пес
Перебирає лапки.
Замет він носом не рихлить,
Не риє до листя ямки,
До тепла додому поспішає скоріше
На м’яку лежанку.
Шкода, що на фабриці взуття все ж
Не шиють на песиків зимових чобітків…
Зимова пісенька
От мороз так мороз,
Навіть став червоним ніс.
Побелил сніг будинку,
Настала зима.
Пустотлива зима,
Ех, пустуха,
морозить Нас вона,
Ще й дражниться.
Пустотлива зима,
снігова Шуба,
Хоч на вигляд холодна,
В душі ніжна.
Не страшна нам заметіль,
Застилай-ка постіль.
Відчиняй ворота,
Виходь дітвора.
Обережніше народ,
На дворі ожеледь,
Так що в ці дні
Тільки санки, ковзани.
Приходить в білій шубці
Красуня-зима,
Ступає королевою,
На шапці – бахрома.
Сніжинками прикрашений
Блискучий наряд,
Хусткою вона помахає —
Сніжинки полетять.
Так щедро посипає
Поля, сади кругом.
Природа засинає
Під м’яким сріблом.
Метелиця пустує,
Морози не страшні.
Деревах солодко спиться
До сонячної весни.
Залишити коментар