Як навчити дитину мати особисту думку

Як навчити дитину мати особисту думку


Згодом психологічний розвиток дитини передбачає формування індивідуального думки і бачення ситуації. Однак не завжди все виходить. Як навчити свою дитину мати особисту думку? Читай нижче.

Самостійні рішення

Багатьом речам, і вмінню самостійно міркувати дитина навчається в сім’ї, дому. І перш ніж він перенесе набутий навик в соціум, потрібно придивитися, наскільки правильно і адекватно він робить вибір.

Для початку задумайся, чи є області внутрішньосімейних відносин, де дитина сама приймає рішення та іншими домашніми воно поважається. Може він самостійно вибрати одяг, визначити, з ким грати, придумати сценарій свого дня народження або висловити свої побажання щодо їжі. Якщо все це у нього виходить з працею – час починати діяти.

Корисні поради

У вихованні особового думки у дітей фахівці рекомендують дотримуватися кількох правил. На жаль, дуже багато батьків їх порушують, а потім дивуються, чому їх чадо виросло безвольним і пасивним людиною. А всього-то потрібно.

  • Вміти давати в правильній формі вірні поради і підштовхувати малюка до самого найкращого вибору. Це передбачає конструктивну і логічну критику, але в нешкідливих фразах. Наприклад, можна натякнути, що дитина робить не самий кращий вибір і тут же пояснити, чому і як йому краще діяти в такій ситуації. Так у нього не залишиться негативного ставлення до батьківських порад (а це повинні бути саме поради, підказки, але ніяк не лайка і образливі висловлювання), але сформується бачення ситуації. І надалі він самостійно вирішить, як правильно.
  • Не блокувати довірчі відносини і з максимально можливою точністю відповідати на дитячі запитання. Це для дитини дуже важливо, так як батьківське думка для нього найбільш пріоритетний.
  • Не нав’язувати дитині свою думку і завжди цікавитися його уподобаннями. Якщо ставиш питання, яке плаття (футболку) він хоче одягти, отримавши відповідь – погодься. Бачиш, що вибір явно не підходить, поясни причину (аргументовано) та запропонуй інші варіанти.
  • Постаратися завжди і в будь-яких ситуаціях вислухати дитину до кінця і уважно. Навчися показувати свою зацікавленість оповіданням, задавай питання по ходу розповіді, приводь приклади з особистого досвіду, можна поправляти малюка, якщо він заплутався або просто не знає відповіді.
  • Ніколи не відповідати на дитяче питання фразою: “Бо так сказала я”. Для дитини це формулювання незрозуміла і неинформативна. Якщо він звикне, що все знаєш і тільки ти вирішуєш (або тато) про який особистій думці може йти мова? Так, іноді дитячі запитання не до місця, утомливі або тебе саму можуть “загнати в глухий кут”, але це важлива складова педагогічного процесу. І упускати її категорично не варто.
  • Розігрувати час від часу ситуативні моменти. Наприклад, підійди до дитини і запитай: ”Тато хоче піти в парк, а я думаю, буде краще прогулянка по центру міста. А куди б хотілося тобі?”. І отримавши відповідь, всією родиною вирушайте туди, куди захотілося твоєму чаду. Так малюк відчує, що його думка важлива і цінується в сім’ї.
  • Зіставляти тон голосу з темою оповідань малюка. Не варто вести бесіду в саркастичному або безапеляційному руслі, а також поплескувати по потилиці або голові. Для дітей все це – виражене зневагу.

    Коли розвиток дитини в родині буде гармонійним і всебічним, він швидко навчиться застосовувати отримані навички в спілкуванні поза домом. Впевненість у тому, що всі домочадці його розуміють і поважають, допоможе малюкові коректно і цілеспрямовано відстоювати свою думку в спілкуванні з однолітками (а іноді і з дорослими).

Розташовано в Мати і дитина

Залишити коментар

Ваш email не будет опубликован. Обязательные поля отмечены *

Ми вдячні за Вашу цікавість !