Щоб стати для своїх дітей хорошою мамою, необхідно «доопрацювати» відносини з власними батьками. Іноді чесні відповіді на питання «з дитинства» допомагають нам об’єктивно поглянути на власну батьківську поведінку і через роки по-іншому оцінити своїх маму і тата, — вважають медичні психологи. Але в питаннях виховання стільки нюансів… Може, допоможуть певні закономірності?
Згадати все
Пригадайте, які у вас були стосунки з мамою, чого саме вам від неї хотілося, чого вам не вистачало. Ви напевно не забули і про своїх дитячих нереалізовані мрії і образи на власних батьків. Що ви відчували тоді? Можливо, щось подібне відчуває ваша дитина в даний момент.
Секрет такого «самокопання» криється в тому, що, думаючи і розмірковуючи про свою маму, ми самі стаємо в дитячу позицію і, навіть якщо не знаходимо прямої відповіді на поставлене питання, починаємо в цей момент краще розуміти свою дитину в конфліктній ситуації.
Для себе або для суспільства?
Часом мамам буває складно зробити вибір на користь власного рішення або думки суспільства. За прикладами далеко ходити не треба. Навколо знайдеться з десяток «доброзичливців», які будуть стверджувати, що вона (тобто ви) неправильно виховує дитину, надто балує його і взагалі веде себе неправильно, як мама, повідомляє interfax.by.
Відчуваєте таке тиск на себе? Дозвольте собі зупинитися і замислитися, ким вам доводиться той чоловік, який вас критикує, і справді його думка для вас настільки важлива, що ви готові під нього прогнутися…
Дайте відповідь собі на наступні питання. Яким насправді ви хочете бачити вашої дитини? Бажаєте, щоб він був щасливий і здоровий? Для вас важливо, щоб він був угодний оточуючим? Якщо ви хочете мати слухняну дочка, зізнайтеся собі, навіщо саме вам потрібна слухняна дочка і яку ціну вона заплатить за свій послух. І, може бути, донька-відмінниця, якою пишатимуться усі родичі і захоплюватися сусіди, має закрити собою деякі ваші комплекси і нереалізовані мрії, які йдуть ще з вашого дитинства? І найголовніше: чи дійсно відмінна відмітка в щоденнику або безумовна слухняність дитини зробить вас щасливою?
Надмірно — теж погано
Надто велелюбні мами, отакі квочки, можуть завдати не меншої шкоди дитині, ніж жінки, зовсім не приділяють уваги своїм чадам.
Що таке надмірна любов по відношенню до власної дитини? Це коли вас ще не попросили, а ви вже кілограм цієї любові відсипали, а потім говорите: «Як, тобі ще щось тут не подобається? Я для тебе роблю, а ти…»
Не потрібно дитину весь час лаяти. Але і хвалити його без кінця не слід. Адже тут нас підстерігає інша небезпека: якщо дитину весь час хвалити, то він буде чекати подібної реакції і від мами, і від оточуючих за будь-який свій вчинок. І такій дитині в підсумку буде вкрай складно адаптуватися до дорослого самостійного життя.
Як знайти цей баланс? Психологи стверджують, що обіймати дитину треба не менше 10 разів на день. А щоб не перехвалити, варто вживати не тільки слова «ти молодець», «який ти розумник», але і «я бачу», «я знаю». Важливо, щоб дитина відчувала, що хвалять не тільки його, але його вчинок, який в даний момент приносить радість мамі і іншим оточуючим.
Не бути милицею для дитини
Ми виховуємо своїх щодня дітей, але рідко замислюємося про мету нашого виховання. Так-так, спробуйте зрозуміти, навіщо ви це робите, яка мета вашого виховання?
Якщо ви прийшли до висновку, що щастя вашої дитини не обов’язково має бути ідентичний вашому, то вас як маму можна привітати. Адже деякі з нас здатні зняти шори з очей і зізнатися, що в постійно змінюваному світі дитина нового покоління може мати зовсім інші пріоритети, ніж ми.
Не потрібно бути милицею для дитини, адже мета виховання полягає не в тому, щоб виліпити з нього щось по трафарету. Набагато важливіше, щоб дитина, коли виросте, розумів, що для нього добре, а що — погано, що робити, коли виникає проблема, як орієнтуватися на місцевості, як спілкуватися з людьми, просити допомоги і розбиратися у власних почуттях. Якщо ви зробите ставку на це, то ваша дитина може стати щасливішими, ніж ви думаєте, і прожити більш успішну життя, ніж ви йому відводите вашим трафаретом.
Прислухайся до себе, мамо!
Кожній мамі дається певний дитина, зі своїм характером і поведінкою. Багато хто вірить в те, що це — не випадково і конкретна дитина посланий конкретної мамі, щоб чогось навчити її, привнести в її життя саме ту грань, яка раніше була не видно або не затребувана.
Діти насправді дуже мудрі і можуть бути вчителями для нас, дорослих, — погоджуються з таким посилом дитячі психологи. І радять мамам частіше прислухатися до себе і свого серця, відкинувши наукові праці і книги по вихованню.
Хочете зробити вашу дитину щасливою? Тоді станьте на рівень дитини. Дуже складно зізнатися собі в тому, що престижна школа, дорогі іграшки та дефіцитні делікатеси на столі аж ніяк не відображають любові батьків до дитини. Можливо, ви здивуєтеся, але йому важливіше не це, а мама, яка чує його, грає з ним в спільні ігри, робить вироби, оформляє малюнки та реферати та приймає своє чадо таким, який він є.
Так, деякі мами можуть погодитися пожертвувати фінансовими благами і кар’єрою, щоб бути з дитиною. Та це й не потрібно. Немовляті потрібна мама 24 години на добу, а більш дорослі діти, крім спілкування з батьками, можуть мати й інші інтереси: друзів, садок і школу, гуртки та хобі. Їм може бути достатньо 15 хвилин в день близького спілкування з мамою, щоб відчувати себе щасливим та коханим.
Це не повинні бути обривки фраз: «ну, як пройшов день?», «уроки зробив?». Ці 15 хвилин дитина повинна отримувати індивідуально, і в цей час мама повинна повністю належати своєму чаду: спілкуватися з ним, грати або просто дивитися фільм, сидячи в обнімку на дивані і від душі регочучи над комедійними моментами. І нехай весь світ зачекає…
Вадим Кирилов
Залишити коментар