Лікування смертю або… лікування життям?

Лікування смертю або... лікування життям? Танатотерапия – метод тілесної психотерапії, який вважає основною причиною психічної та фізичної діяльності людини втрату людиною контакту з процесами вмирання та смерті. Метод заснований на припущенні, що зовнішній вигляд тіла людини дуже нагадує вигляд тіла нещодавно померлої людини. Але це тільки на перший погляд. А що всередині?
…Всередині нього відбувається активізація основних життєвих процесів. Тому більш доцільним бачиться переклад даного методу як “лікування життям, відбувається через зовнішні ознаки смерті”.

Необхідно абсолютне розслаблення

Основу методу танатотерапии складають природні процеси саморегуляції організму людини, які проявляються внаслідок застосування особливих прийомів та підходів у процесі роботи з пацієнтами. Одним з таких підходів є “body-tuning” – приведення в рівновагу дисгармонійним реальності людини. Головним завданням “body-tuning” є абсолютна розслаблення тіла для досягнення ефекту зняття психологічної напруги, що сприяє безпечній для людини зустрічі з причинами страху смерті і трансформації причин пов’язаних з цим переживань.
Головний упор в танатотерапии робиться на роботу з тілом. Це пов’язано з тим, що присутність різновидів страху вмирання та смерті перешкоджає доступу до життєвого ресурсу людини, а сам страх смерті починає поступово розростатися по тілу людини, надаючи безпосередній вплив на всі його частини, утворюючи порочне коло: проблеми почуттів – руки, підвищеного контролю свідомості – область голови, межполовых взаємозв’язку – область паху. Саме з цим пов’язана необхідність проведення процесу танатотерапии з урахуванням всіх базових психосоматичних проблем людини. Танатотерапия є одним із способів вивчення феномену смерті в життя людини, визначення основних принципів життя, тому даний метод по праву є найважливішою частиною духовного розвитку людини.
Основи “правильного вмирання”
Одне з ключових напрямків тілесно-орієнтованої терапії – танатотерапия, виникла в кінці 80-х років минулого століття завдяки російського психолога і психотерапевта Баськакову В. Ю., який є засновником і президентом Асоціації тілесно-орієнтованих психотерапевтів Росії. Танатотерапия виникла як поєднання багаторічного досвіду автора в області психоаналізу, основних принципів східних вчень про єдність людської душі і тіла і західних методик мануально-тілесного впливу. Автор методики стверджує, що на створення танатотерапии його підштовхнула низка надзвичайних подій, що сталися в його життя протягом короткого періоду часу. Створення методики передувало вивчення автором основ медитації та аутогенного тренування. Коли методика танатотерапии почала отримувати все більше захоплених відгуків від людей, які випробували на собі її дію, Володимир Баскаков в 2001 році створив Інститут Танатотерапии, якому стали вивчати основи “правильного вмирання”.
Якщо спочатку танатотерапия створювалася як засіб навчання людей до правильного підходу до своєї смерті, то пізніше виявилося, що за допомогою даної методики осіб з успіхом може позбутися багатьох захворювань, в тому числі і наркотичних. З року в рік зростає кількість відкритих спеціалізованих психологічних центрів, в яких працюють професійні танатотерапевты. Методика з успіхом допомогла багатьом людям вийти з психологічного глухого кута, інакше поглянути на власне життя і навколишній світ, відмовитися від шкідливих звичок, бо людина по-справжньому починає цінувати життя тільки тоді, коли усвідомлює її швидкоплинність.

Глибокий психологічний ступор

У центрі методики танатотерапии знаходяться цілющі біологічні реакції, основним завданням яких є підтримання загального енергетичного балансу організму людини, організація та активізація природних процесів саморегуляції. Основною відмінністю танатотерапии від інших терапевтичних методів є повна відсутність можливості отреагирования почуттів (реалізація пацієнтом почуттів та емоцій, які він боїться відчувати або допускати у власне свідомість), внаслідок чого забезпечується більш чітке усвідомлення і розуміння подій в житті людини. Як результат, внаслідок застосування методу танатотерапии досягається максимальне розслаблення тіла, психологічна розрядка, тіло людини стає повністю нерухомим. Даний стан людини як не можна краще підходить для зустрічі людини з причинами страху перед смертю “очі в очі”, так як часто цієї зустрічі заважає свідомий відхід людини від проблеми, його небажання знаходити ці причини, страх знаходження небажаних для себе відповідей.
Більшість людей вже при одному услышании слова “смерть” входять в глибокий психологічний ступор, не кажучи вже про знаходження в собі сил дізнатися, в чому полягає їхній страх перед смертю. Для таких людей танатотерапия – чи не єдиний спосіб змінити власне життя, так як даний метод сприяє природної трансформації страшних переживань людини. Під час сеансу танатотерапии тіло пацієнта починає зовні нагадувати тіло померлого природною смертю, про що говорить вираз обличчя розслаблене і нерухоме тіло. Тому танатотерапию називають природним моделюванням процесу “правильного вмирання”, що змушує розглянути даний метод більш докладно.
З року в рік люди пізнають природу процесів умирання, починають все більше замислюватися про неминучість загального для всіх людей підсумку, роздумувати про закономірності потенційної смерті. Все це призвело до появи, на перший погляд, для багатьох фантастичного поняття “культура правильного вмирання”. Не дивно, що дане поняття було зустрінуто вороже, навіть у рамках розгляду поняття в танатотерапии. Скептики говорили: “що ще за культура така – час прийде і все статися саме собою”. Проте були люди, часто представники духовенства, які вважали культуру правильного вмирання чи не нормою, яку повинен осягнути кожна людина для того, щоб полегшити свої страждання під час реального відходу в інший світ.

Цей досвід завжди невдалий

Багато хто з людей, які прийняли навчання культурі правильного вмирання як даність, на сон грядущий здійснювали ритуал прочитання молитви, в якій просили Господа Бога про спасіння і помилування душі. Людина на час свого сну “ввіряв власний дух Господа”. Текст цієї молитви підтверджував готовність людини слідувати велінням Божу і бути призваним на той світ, в ній людина просив Бога відпустити гріхи його на випадок, якщо смерть застане його під час сну. Деякі люди навіть уготавливали для себе особливу для даних ситуацій одяг.
Щодо приготування людини до смерті Батько Павло Флоренський говорив: “Кожен з живучих на Землі людей помирає лише одного разу, і через відсутність у людини навичок вмирання даний досвід є невдалим. Для того щоб процес умирання відбувався правильно, людина повинна навчитися вмирати ще за життя під наглядом досвідчених людей, колись пережили вмирання”. Якщо хто і може називати дане висловлювання позбавленим сенсу, то лише внаслідок неповного розуміння суті сказаного. Насправді тут йдеться не про втрату людиною життєвих функцій і тлінні тіла, а про відхід душі людської в інші світи, під час якого людина відкидає всі малозначне, поверхневе і швидкоплинне для своєї душі. Ставлення до смерті людей глибоко релігійних і менш релігійних докорінно відрізняється – якщо скептично налаштований нерелігійна людина сприймає смерть як кінець усього сущого на Землі, як межу, після якої вже нічого не існує, і навіть як забуття самої душі (від чого він страшно боїться смерті), то глибоко релігійна людина сприймає смерть як заслужений відпочинок душі після прикладання великих зусиль в земному житті. Єдине, що турбує такої людини при підході до завершальної стадії процесу життя – можливі душевні недоробки, які людина не встиг реалізувати у власному житті. Смерть чоловік сприймав спокійно, з захопленням, тіло його розслаблено і нерухомо, обличчя виражає стан благодаті, бо смерть – не кінець життя, а лише перехід з одного стану в інший. Навчити людину ставитися до власної смерті подібним чином, а також полегшити його страждання – ось це і є справжня мета танатотерапии.
Виходячи з вищесказаного, можна зробити висновок про неправильному трактуванні багатьма людьми культури правильного вмирання, так як по своїй суті культура правильного вмирання є культурою правильного життя. У людей, що навчалися культурі правильного вмирання, страх перед смертю (що є по праву одним з найсильніших видів страху) відсутня.

Конфлікт двох почуттів

Головна заслуга танатотерапии полягає в тому, що з її допомогою, під час “моделювання процесу правильного вмирання”, що виражається у максимальному зняття психологічної напруги і абсолютної розслаблення тіла, людина здатна виявити приховані глибоко всередині себе справжні причини страху перед смертю. Метод танатотерапии дає можливість танатотерапевту в безпечному режимі проводити роботу з усім спектром проблем, які викликають страх людини перед смертю. Як результат цієї роботи відбувається гармонізація розбалансованих станів і уявлень людини.
Найбільш виправдане застосування методу танатотерапии у випадку з важкохворими і вмираючими людьми, так як, перебуваючи у важкій ситуації людині подвійно важче впоратися з існуючими проблемами. Коли людина усвідомлює той факт, що він повинен покинути світ раніше відведеного терміну, їм опановує внутрішній опір і бажання спокою – два почуття, які постійно перебувають у боротьбі один з одним, від чого роблять життя вмираючої людини нестерпним, підвищують до межі його душевні страждання і тілесне напруження. Саме тому застосування танатотерапии з метою приведення тіла і психіки хворого в стан гармонії бачиться як найкращий варіант, здатний полегшити болісні страждання.

Коли потрібна танатотерапия

І на завершення, для кращого розуміння сфери застосування танатотерапии, наведемо основні випадки, в яких призначений використання даної методики:
– робота з вмираючими;
– хронічне порушення сну;
– невротичні стани;
– проблеми сексуальних взаємин;
– при страху смерті і труднощів у житті;
– при наданні допомоги в разі настання надзвичайних ситуацій;
– при процесі реабілітації кризових станів;
– при напруженій формі дитячого церебрального паралічу;
– для найкращого розуміння і відчування людиною самого себе і його ролі в цьому світі;
– в цілях особистісного зростання;
– при наданні допомоги сім’ї вмираючого;
– під час психічних захворювань і гострій формі психопатії;
– при внутрішніх хворобах під час реабілітаційного періоду, при операції на опорно-руховому апараті;
– при лікуванні безпліддя і при реабілітації під час вагітності.
Олександр Орлов

Розташовано в Психотерапія

Залишити коментар

Ваш email не будет опубликован. Обязательные поля отмечены *

Ми вдячні за Вашу цікавість !